Його віра жива і діяльна. Тому й діла говорять голосніше, ніж слова

«Досягаєш те, у що віриш, до чого йдеш. Як? Ставте реальні прагматичні цілі. Працюйте для людей та за все дякуйте Богові»

– У народі кажуть, що ще той не народився, щоб усім догодив. Ким би він не був: лікар чи вчитель, священник чи агроном, політик чи бізнесмен. Чи намагаєтеся «догодити» людям Ви, Василю Богдановичу, чи дослухаєтеся до їхніх думок, реагуєте на їхню критику?

– Коли я працював на посаді керівника району, то мій робочий день розпочинався о 7 год. 30 хв, а закінчувався пізно ввечері. З усіма людьми, які приходили на прийом, зустрічався і спілкувався. До слушних порад неодмінно прислухався. Бо, як кажуть, одна голова добре, а дві – краще.

– Вашим життєвим кредо є наступне: «Досягаєш того, у що віриш, до чого йдеш». У що вірите в житті, якими є Ваші пріоритети?

– Звісно, що віра народжується в серці. За нею й справи, які є плідними не для малої купки людей, а для всієї громади, для краю. Це є моїм пріоритетом в роботі, який дає поштовх і сили йти далі. Вірю і знаю, що якщо зранку вставати з Богом, дяку і славу Йому за все віддавати, ставити собі реальні прагматичні цілі, працювати кожен день, то, з Божою поміччю, неодмінно досягнеш того, що запланував. При цьому треба не забувати і про підтримку церкви, людей у скруті, розуміти потреби і вникати у проблеми своїх працівників, громади, не втікати від людей.

«Було нелегко. І хоч фортуна не завжди посміхалася, уроки життя вивчав завжди на відмінно!»

– Де бере початок джерело Вашого життя? Які потічки вплинули на його повноводність?

– Я народився в Турківському районі, де і закінчив восьмирічку. Першу професійну освіту здобув у Стрию – тодішньому Стрийському технікумі механізації та електрифікації сільського гос­подарства. Доля склалася так, що й до сьогодні мешкаю на Стрийщині. Вищу освіту здобував у Львіському сільськогос­подарському інституті, а потім вчився ще й у Києві – в Українській сільськогосподарській академії. Трудовий шлях розпочав з посади помічника комбайнера колгоспу у с. Лисятичі. Таку пропозицію отримав разом з іншими відмінниками після закінчення першого курсу навчання в технікумі. На неї пристав, бо матеріальне становище сім’ї було ненайкраще. Тим паче, що пропонована зарплата була високою. Не лінився трудитися і влітку. В результаті, закінчуючи навчальний заклад, був спеціалістом не лише по запису в дипломі, а й на практиці. Працював головним інженером у Лисятицькому колгоспі. Завдячуючи тодішньому голові колгоспу Михайлу Васильовичу Гладію, моєму вчителеві, отримав добрий професійний вишкіл. За часів незалежності України колгоспи ліквідували. Моя спеціальність на ринку праці втратила попит. Утім, це дало мені поштовх до змін – вступив до столичної сільськогосподарської академії на педагогічний факультет, так як був брак кадрів у Стрийському технікумі. Коли закінчив, то виявилося, що у технікумі потреба в педагогах відпала. Попрактикуватися у викладанні так і не вдалося, мій червоний диплом не став у пригоді. До слова, усі навчальні заклади та виші закінчив з відзнаками. Була ще одна спроба навчатися –  в Одесі, де вступив до аспірантури. Але її не закінчив: малі діти, матеріальні потреби  молодої сім’ї.

Корпорація «Сяйво-Стрий» відзначена дипломом «Провідне підприємство України»!

– Василю Богдановичу, майже два десятиліття Ви очолюєте ФГ «Сяйво-Стрий». Розкажіть читачам про історію свого підприємства.

– Коли в Україні люди почали займатися бізнесом, я мав «Запорожця», їздив по базарах, пробуючи щось продавати. Прийняв рішення звільнитися з «Райсільгоспенерго». І за два роки почав розвивати мале підприємство «Сяйво»: продавали, встановлювали і обслуговували освітлювальні прилади. Звідси і назва така сяюча.

У 2002 році переросли у фермерське господарство «Сяйво-Стрий». Були часи, коли в нас працювало і до 100 чоловік. Мали мережу продуктових магазинів, а також продавали електроматеріали для світла. Потім почали займатися сільським господарством. У селі Лисятичі збудував млин, пекарню. Але купити добру пшеницю тоді по реальній ціні було нелегко. Тому взяв в оренду 10 гектарів землі, далі 100, 500 Га. На сьогоднішній день обробляємо 1380 Га. Так налагодив замкнуте коло: поле-млин-пекарня-магазин.

«Сяйво-Стрий» є господарством по вирощуванню елітного насіння для всієї західної України. Маємо тісні стосунки з Інститутом фізіології генетики рослин, який очолює Герой України, академік Василь Володимирович Моргун, надзвичайно мудрезна людина. Він нам як тато, завдячуючи йому, демопосіви усіх сортів зернових культур, які лише є в країні, засіваються на Стрийщині. Їхня врожайність у нас 70-80 центнерів. Правда, останні роки через погодні умови дещо втратили позиції, але це не тільки ми, а загалом підприємства по Україні.

«Не варто ніколи зупинятися на досягнутому!»

– Василю Богдановичу, яких правил та цінностей дотримуєтеся у своєму колективі?

– Люди в нас надзвичайно талановиті і працьовиті. Є такі, які працюють у колективі десятиліттями. Найперший критерій постійного місця роботи для працівників – заробітна плата. Якщо фахівцям платити високу заробіну плату, нам ніяка «заробітчанська Європа» не потрібна. Я вважаю, що так має бути у кожному місті, районі й усій країні. Людей треба гідно цінити, з людьми треба ділитися. Таким є мій девіз по житті. Адже рабство давно скасували (сміється).

– Василю Богдановичу, Ви були депутатом Стрийської районної ради чотирьох скликань, членом виконавчого комітету Стрийської міської ради, колегії Стрийської РДА, а до серпня минулого року очолювали Стрийську РДА. Навіщо Вам це було потрібно, чи не досить було для Вас розвитку власного підприємства?

– Депутатом я став у 42 роки. Пропозиції були й до того часу. Проте спершу хотів поставити на ноги свій бізнес, щоб не брати гроші на нього з бюджету. Хотів бути незалежним. Громадську роботу почав виконувати тому, що це давало поштовх до саморозвитку особистості, відчув змогу і потрібність такої моєї праці іншим. Адже можна не лише затоваришувати з цікавими людьми, а й допомагати, служити людям. Останнє, вважаю, є покликанням.

«Завершені «довгобуди» – його рук справа!»

– Василю Богдановичу, з чим Ви зіштовхнулися, коли прийшли на посаду Голови районної адміністрації?

– Насамперед, це багато незавершеного будівництва, яке починалося ще на початку 90-х років. Дякуючи Богу, вже у перший рік свого головування вдалося завершити соціально-культурний центр у с. Кути. За другий рік з командою взялися за адміністративно-культурний центр у с. Гірне, де розбирали до нуля всю кладку стін й починали будівництво по-новому. Цей центр відкрили лише минулого року, хоча можна було б і раніше. Третій довгобуд – це добудова спортивного залу школи в с. Нежухів. Вартість перелічених вище об’єктів сягала близко 30 млн грн. Вперше за історію Стрийщини за рік збудували одразу три сучасні медичні лікарські амбулаторії у селах Верчани, Долішнє, Конюхів (загальна вартість 22 млн грн). Пишаюся також і районним Центром з надання адміністративних послуг у Стрию. Його звели всього за один рік (вартість 1 млн 700 тис. грн). До того часу у районі такого не було. Здали в експлуатацію і дитячі садки в таких селах: Станків, Ходовичі, Розгірче, Лисятичі, почали будівництво нового садочка у селі Кавсько. У Лисятичах, де живу, теж збудували дитячий садочок. Середню школу реконструювали, їдальню, вартість якої 2 млн 800 тис. грн, добудували. Окрасою села стала й школа мистецтв, де був проведений капітальний ремонт. Завжди використовували як бюджетні кошти, так і підприємницькі.

– Я знаю, що школа у с. Лисятичах, де Ви мешкаєте, за підсумками ЗНО єдина зі шкіл Стрийського району увійшла у 25-ку кращих на Львівщині шкіл. У ній, до слова, навчається найбільша кількість учнів у нашому краї.

– Мені надзвичайно приємно, бо це одна з найкращих шкіл на Стрийщині. Я горджуся і її педагогічним колективом та учнями, які там навчаються. На школах Стрийщини хочу зосередити особливу увагу. Навчальні заклади з року в рік входять в число найкращих шкіл на Львівщині за підсумками ЗНО. Такі результати вдається досягати завдяки висококваліфікованим вчителям. Тому, безперечно, працівники закладів освіти заслуговують на гідну оплату праці, щоб наші учні й надалі отримували якісні знання, здобували переможні місця на олімпіадах різних рівнів та високі результати під час складання ЗНО. Гадаю, що у кожній громаді має бути людина (не має значення, чи вона державний службовець, чи підприємець), яка б дбала про всебічний розвиток та розбудову рідного краю.

«До думки Простих людей вельможі не прислухалися. Поділили район без них»

– Здавалося б, чого ще хотіти. Але, як Ви, Василю Богдановичу, говорили, що людина не може зупинитися у своєму розвитку, має завжди прагнути далі торувати свою дорогу. То з якими наміреннями, планами кандидуєте на місцевих виборах?

– Хотілося б висловити особисту думку щодо нових виборів, а саме про адміністративно-територіальний поділ Стрийщини. Я думаю, що він був не зовсім правильним. Адмінітративно-територіальні громади створювати необхідно, але згідно з побажаннями людей та за добровільної громадської участі. До прикладу, Лисятицька сільська рада спільно з Кавською, Вівнянською, П’ятничанською, Угерською хотіли створити єдину об’єднану громаду, кількість населення якої близько 17 тис. чол. Львівська обласна рада та Кабмін ці побажання не врахували і створили нову громаду, яку приєднали до Стрия. Я твердо переконаний, що об’єднана територіальна громада могла б цілісно розвиватися як комплекс  на  всі 37 сільських рад району. Тому важко прогнозувати економічний розвиток інших затверджених для об’єднань громад на Стрийщині. І це викликає у мене тривогу. Підозрюю, що такий поділ відбувся на забаганку певних впливових кіл. Передбачаю, що така модель не буде жити довго і рано чи пізно доведеться її реорганізувати. Незадоволеними  адмін­реформою є і частина жителів Стрийщини. Адже, не факт, що не втрачатимуться бюджетно-фінансові ресурси і, можливо, зачинять не одну бюджетну установу –  освітянську чи медичну.

«На вибори йду не ділити гроші. Я знаю, де їх взяти!»

– Чому йду на нові вибори? Бо знаю специфіку роботи. Йду, щоб відстояти інтереси людей та району загалом. Свідомий, що буде непросто. Заявляю: не мав і не маю на меті «ділити» бюджетні гроші, чи «вхопити» шмат бюджетного пирога. Знаю, що є ще багато резервів для наповнення бюджету, які я не зміг використати на керівній посаді. Та спільно з фракцією «Європейська солідарність» і представниками інших партій, які будуть думати над наповненням казни, думаю, завдання виконаємо. Моя ціль – підняти роль громади в плані наповнення бюджету.

– Про які резерви йдеться, Василю Богдановичу?

– Це, зокрема, основні формуючі чинники бюджету нових громад, а саме: податок із заробітної плати фізичних осіб, легалізації як самої зарплати, так і  робочих місць. Пора вже з «тіньовими, конвертними проектами»  завершувати, якщо ми хочемо голосно заявляти про цивілізовану Україну. Цю роботу варто починати з низів.

«Настав час ділитися!»

– Стрийщина – край багатий на дійових та мудрих підприємців, які повинні гідно цінити працю людей, які мають ділитися грішми з працівниками, які на них трудяться. При можливості –  допомагати мешканцям нашого краю, а також бюджетній інфраструктурі. Красиво говорити і не діяти самому, це, як мінімум, нечесно і недостатньо. Не хочу вихвалятися, та гордий за те, що на моєму підприємстві люди офіційно влаштовані, зарплати «в конвертах» не отримує жоден. Тільки за цей рік ми сплатили 7 млн 715 тис. грн податків різного плану (прибуткового – 1 млн 15 тис. грн з 25-ти працюючих, ПДВ – понад 6 млн грн, земельного – більше мільйона гривень). Відтак певні кроки мають бути і з боку держави, яка 42 відсотки із зарплати забирає до казни, незважаючи на місце праці. Наприклад, як можна прирівняти продавця, який працює у сільському магазині і має зарплату 6 тис. грн (і підприємець за нього має 4 тис. грн сплатити прибуткового податку і єдиного соціального внеску) до працівників, скажімо, заводу «Леоні», які отримують 8-9 тис. грн. і працюють по змінах. У підприємця, який має сільський магазин, всього може бути кілька десятків працівників  і виручки 40-50 тис. грн на місяць. Якщо не встановити правильні чіткі критерії розподілу, ми  взагалі знищимо малий бізнес у селах.

«Не кумові, братові чи сватові – однакові умови для всіх!»

– Хочу зупинитися ще на питанні  оренди  та податку за землю. Аналогічно, варто детальніше переглянути податкові ставки. І ще, важливо звернути увагу на ставку податку за нерухоме майно. Немає бути пом’якшень «братам, сватам» – всі мають бути в однакових умовах. У нашому ж районі є багато будівель, які перейшли у спадок від колгоспів, зараз мають своїх господарів, а інвентаризація ж самих об’єктів не проведена. Відповідно, за користування цим майном ніхто не платить, за землю теж ніхто коштів до бюджету не відраховує. Таких земель близко 2 тис. Га. Кожен гектар за рік має приносити приблизно 800 грн.

«Покращити життя та можливості для людей на Стрийщині можна, легалізувавши найманих працівників, їхні зарплати»

– Зараз багато людей хвилюється, що приєднання району до міста приведе до його занепаду. Цього не буде. Важливо наступне: громадам сіл слід бути згуртованими, не боятися цих виборів, а активно підтримувати своїх кандидатів у депутати від району до міської ОТГ. Певен, той, хто представлятиме мешканців району чи міста, дбатиме і про район, і про місто. Таким має бути його завдання. Бо це єдиний шлях заслужити собі добру славу.

Єдиний шлях змінити владу – тільки на виборчій дільниці!

– Не лінуйтеся, не страхайтеся коронавірусу, вірте у Бога та внесіть свою лепту в подальшу долю нашого славного Стрийського краю!

НЕХАЙ ПРО ВАСИЛЯ ЗУБРИЦЬКОГО РОЗКАЖУТЬ ЛЮДИ

У селі Лисятичах, де мешкає, збудував з однодумцями новий дитячий садок та шкільну їдальню. В селі Кути вдихнув життя у соціально-культурний комплекс, будівництво якого розпочалося ще у далеких 90-их. У соціально-культурному комплексі села Луги замінив усі вікна на енергозберігаючі. Для мешканців цих сіл, а також села Пукеничі освітив усі вулиці.

Не стояв осторонь ремоту сільських доріг та капітального ремонту дорожнього полотна державного значення.  Про землю дбав, і про спорт, і про духовний розвиток та храми в селах. І від потреб жителів міста ніколи не відвертався, а допомагав, чим міг. 

За всі свої можливості і за всіх, хто поряд, хто підтримує і розуміє, дякує Богові  і просить благословення, щоб і надалі міг працювати для людей…

Прес-служба «ЄС».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НОВИНИ КРАЮ

У Стрию та Дрогобичі нові керівники поліції