Новий Кропивник – це своєрідна брама до світу карпатської краси, де сходяться три природні стихії – вода, земля та кришталево чисте гірське повітря. Щойно ви спускаєтесь до роздоріжжя, як від краю до краю на обрії розкинулися гірські вершини в обрамлені могутнього Стрия. Це особливе багатство Дрогобиччини, адже таке поєднання зустрінеш не всюди. А на додачу – довколишні гірські села, в яких збереглося ще достатньо самобутності та архаїки, щоб бути цікавими для заїжджого туриста.
Новий Кропивник – село Дрогобицького району, розташоване на висоті 515 м над рівнем моря по обидва боки невеликої річки Східничанка та на березі ріки Стрий.
Мурована церква Св. Миколи 1695 р., УГКЦ – пам’ятка архітектури національного значення разом із дерев’яною дзвіницею 1821 р. Храмове свято (празник) відзначається на Свято Архистратига Михаїла, чому так – наразі невідомо.
В історії міст і сіл Української РСР є інформація з історії селянської непокори в часи кріпацтва у Новому Кропивнику: “Багато років Новим Кропивником володіли пани Нагуєвські. Селяни платили високі чинші. Непокірних нещадно карали. Так у 1845 році Нагуєвський власноручно зарубав кріпака Мищатина. Трупи закатованих кидали у річку Стрий. Селяни часто виступали проти поміщицького гніту, мстили за наругу. Вони не виходили на панщину, втікали до опришків. Налякані розмахом селянського руху Нагуєвські втікають у 1846 році до Відня і там продають маєток”.
Факт жорстокості панів підтверджують й місцеві мешканці, які знають про ці події з переказів своїх предків. Зокрема, мені якось потрапив на очі допис користувача фейсбука Ігоря Свища, який підтверджує цей факт. Наводжу оригінал: «На святому Яні (так називають одну з каплиць – ред.) ще стоїть липа з гаком від колисанки (друга впала), де пан колисав тих, хто провинився. Якщо витримував залишився живий, якщо ні – розбивався. Мого прапрадіда пан колисав 2 світлові дні, він витримав, після цього пан висилив його у Лавки».
Існує місцева легенда, що хтось з Нагуєвських похований в сільському храмі під образом святого Миколая. Кажуть, що на стінах храму є напис, що Нагуєвські були його фундаторами (особисто я не бачила), тож ця легендам цілком може бути історичним фактом.
У селі над рікою Стрий, відразу після повороту на Рибник, є залишки колишнього панського маєтку. Він належав австрійському пану, який управляв довколишніми землями. На жаль, мені не вдалося з’ясувати, чи це той самий маєток, який продали Нагуєвські, і кому він належав пізніше. Складався маєток з великого красивого палацу, стайні та меншої будови на високому пагорбі, над рікою. Маєток славився великою конюшнею і був відомий далеко за межами краю завдяки торгівлі породистими кіньми
Є інформація, що вже з приходом совітів, у 1939 році, тут розмістили сиротинець. Під час 2 світової війни партизани Ковпака його спалили, а вину списали на воїнів УПА. До наших днів зберігся лише залишок меншої кам’яної будови палацу із арками, а ще фото маєтку 1937 року.
Цікавою є історія будівництва дороги на Рибник, місцеві розповідають, що її будували італійські майстри. Користувач фейсбука Роман Миськів пише: «Дорогу на Рибник продовбали в 1916 р., про що свідчать письмові знаки на швах Мура. До того дороги не було, дорога йшла через муровану будову на фото, в двір, а дальше на поля де є дотепер назва Задвір. Перед будовою була капличка святого Яна, де і зараз називають під святим Яном. Один із братів Нагуєвських називався Ян, який помер бездітним. На карті фон Міра 1795 р. позначений двір і відсутня дорога на Рибник». Ще один факт про дорогу додає Віктор Свищ: “Дорогу до Рибника, вірніше з Рибника, робили італійські майстри на замовлення Австро-Угорської імперії того часу. Вони також брали участь у роботах у селі Майдан та будівництві залізниці до Сколе”.
Серед видатних уродженців Нового Кропивника був греко-католицький священик громадський і політичний діяч, фундатор церкви у с.Скнилів під Львовом, посол до австрійського парламенту Йосип Фолис (1862-1917). Галицькі часописи того часу називали о.Йосипа Фолиса визначним просвітнім організатором та діячем у краю, великим національно-демократичним генієм, а його земельну пожертву на товариство «Сільський Господар» (майже 90 моргів землі!) називали «княжим даром».
У часи воєнного лихоліття, як і кругом у навколишніх селах, в Новому Кропивнику велася активна підпільна боротьба УПА. Особливо вражає історія родини Пронь Данила та Марії, усі їхні 9 дітей в різний час стали на захист України «від різних зайд і загарбників». На честь героїв у селі є інформаційна дошка та пам’ятний знак, встановлені на місці родинної садиби.
У наш час в Новому Кропивник у розвивається зелений туризм, цього року відремонтовано дорогу до рибницького моста. Також у планах влади – завершення довгобуду – добудови місцевої школи та спортзалу. Але найбільш популярним село стає в період літнього відпочинку – саме сюди у пошуках прохолоди та релаксу тягнеться безкінечна вервиця автомобілістів у спекотні вихідні. Єдине що дошкуляє, це зарослі борщівника, тож треба щось із цим нарешті робити.
Віра ЧОПИК. Фото автора. https://drogmedia.net.ua. Також використано давні фото о. Йосип Фолис – Вікіпедія.