Іванна САЛДАН: «Вакцинацію проводять лікар і медсестра, які пройшли спеціальне навчання»

Наш невгамовний і нестабільний час змушує кожного з нас поставити собі багато запитань, зокрема про пандемію, вакцинацію, освіту та десятки інших турбот і значимостей, що є визначальними для нас сьогодні. Відповіді на ці та інші питання «Фортуна» шукала у директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия», депутата Стрийської міської ради від партії «Європейська Солідарність» Іванни Салдан.

– Україна і весь світ уже рік знаходиться в стані карантину. Пані Іванно, як Ви особисто прожили цей непростий час, як лікар і як депутат?

– Цей рік був роком випробувань, не тільки в житті особисто для мене, але й для всіх людей. Він був випробуванням для медиків, тому що ми зіткнулися з новою проблемою. Ми не знали до сьогодні такого вірусу, ми не знали такого об’єму пандемії, ми ніколи не мали такої невідомості, яка була в цей рік. Новий вірус і як він себе поведе ми досі не знаємо, які ще можуть бути ускладнення в людей, які перехворіли? Далі – зовсім новий об’єм роботи, в рази більший, ніж за всі роки до цього. Багато летальних випадків… Страх пацієнтів захворіти, страх пацієнтів, які вже захворіли і думають які будуть наслідки, а ще страх пацієнтів після хвороби, адже ця тривога залишається, в якій би формі людина не перехворіла, людський фактор страху стабільно присутній. Ми це все переживаємо разом з пацієнтами. Тому можу сказати, що рік у мене, як і всіх, не з найлегших…

– Як на даний час працюють лікарні? Здається в цілій країні у всіх лікарнях не вистачає місць…

– Лікарні переповнені, ми ще минулого року говорили, про те, що буде перша хвиля і тоді все буде заповнено, тоді ж і готували ліжко-місця, щоб мали підведений кисень. Все ж таки, найбільше це захворювання ускладнюється пневмонією і дихальною недостатністю. Тому потрібно було обов’язково, щоб до кожного ліжка був підведений кисень. Колись у лікарнях такого не було, бо було мало людей з пневмонією, і не всі пацієнти потребували кисневої підтримки. Отже, тому переобладнували лікарні. Після цього захворювання пішло на спад, ми вже навіть тішилися, що можливо ця пандемія закінчується. Але зараз ми маємо мутований вірус, можливо британський штамп цього вірусу, а може ми ще чогось не знаємо… Хворих багато і найстрашніше мабуть те, що почали хворіти діти. Якщо в першій хвилі дітей, хворих на ковід не було, то зараз ми маємо дітей, яких ми госпіталізовуємо до Львова. Щоб ви розуміли, Львів приймає тільки коли вже позитивний ПЛР, але не всі діти мають таке обстеження.

– Аналіз на коронавірус для пересічної людини є безкоштовним чи платним?

– Якщо людина має мінімальні прояви захворювання, респіраторні інфекції, закладений ніс… До речі, колись ми розцінювали ці симптоми як аденовірусну інфекцію, ми говорили, що це не ковід. Зараз, якщо приходить людина, в якої тече з носа або вона часто чхає, ми робимо швидкий тест, забір матеріалу на ПЛР, і тест виявляється позитивним. Тобто вірус може себе і так проявити. Цей тест робиться безкоштовно. Якщо пацієнт приходить на прийом до лікаря і в неї є подібні симптоми, скажімо це пиршіння в горлі, покашлювання, температура 37, задишка, загальна слабкість, то на сьогоднішній день є в достатній кількості швидкі тести на ковід. Береться мазок з носа, капається буфер – це певна методика цього тесту. До п’ятнадцяти хвилин ми бачимо результат. Якщо в пацієнта негативний тест, але всі ці симптоми є і ми все таки інтуїтивно відчуваємо, що це може бути ковід, ми для того, щоб переконатися, беремо його на ПЛР. Забір на цей тест у нас зранку з 8.00 год. до 9 год. 30 хв максимум, кожного дня. Ми плануємо продовжити ще, але всі мають розуміти, що якщо ми сьогодні беремо аналіз у цій ранковій годині, то їде машина до Львова і цей результат буде або на вечір, або наступного дня. Матеріал можна зберігати і до завтра, але тоді він потрапить у лабораторний центр аж наступного дня і результат буде післязавтра. Це такі часові рамки.

– Ваша думка з приводу вакцинації. Як Ви вважаєте, потрібно вакцинуватися? Чи безпечною є вакцина?

– Це найбільш популярне запитання в сьогоднішньому дні. Можу сказати, що вакцини вистачить на всіх. Адже ми думали, що в нас буде черга стояти на вакцинацію, але на сьогоднішній час потужність нашого кабінету є тридцять людей в день. Ми гарантуємо, що цю вакцину отримали на складі зі Львова, її ми веземо з дотриманням холодового ланцюга. Веземо їх у холодильниках з двома холодовими елементами, тобто ми дотримуємось повністю вимог перевезення. В нас вона також збе­рігається в холодильниках при тем­пературі +2 – +8 . Навіть якби вимкнули світло, ми одразу про це знаємо, тому що спрацьовує сигналізація, що аку­мулятор сідає. Тоді можемо перемістити вакцину в холодильники інших відділень. Це ми гарантуємо стовідсотково. Те, що вакцинацію проводять лікар і медсестра, які пройшли спеціальне навчання – це ми теж гарантуємо, адже люди мають відповідні сертифікати.

– Який поштовх має бути в людей, щоб вони перестали боятися і все ж таки вакцинувалися?

– Поштовхом насамперед є те, коли людина бачила хворого. А ще є нюанс, якщо ви перехворіли на коронавірус, то в найближчі шість місяців у вас є антитіла. Не спішіть вакцинуватися, тому що ви вже є захищені. Дайте можливість захиститися тим, хто не хворів, тому що може невистачити вакцини. Багато з представників влади також вакцинувалися – це насамперед депутати, тому що вони мають можливість це робити за рахунок залишків вакцини. Пояснюю, якщо о 17.00 годині прийшов пацієнт віком 80 + і ми його вакцинуємо, відкриваючи флакон десятидозної вакцини. Ми не можемо людині відмовити, адже це людина старша, і тут не спрацьовує фраза «прийдіть завтра». Ми відкриваємо вакцину і в нас залишається з десяти ще дев’ять доз вакцини. Відповідно ми можемо зателефонувати тим, хто виявив бажання, навіть серед колег лікарів, медсестер, і запрошуємо прийти провакцинуватися залишками вакцини. Так до нас приходять і депутати, і представники Міністерства внутрішніх справ Національної поліції і громадські активісти. Ми за те, щоб ці люди заохочували інших не боятися.

– Ваша думка як лікаря, звідки виник вірус і чи не є це черговою провокацією з боку «сильних світу цього» для власного збагачення і маніпуляції людьми, шляхом залякування?

– Намагаємось вірити офіційним джерелам, що вірус прийшов до нас все ж таки з Китаю. Ця країна ввела наразі дуже жорсткі заходи. В них наприклад вакцинація не є добровільною, вона є обов’язковою. Там немає обговорення «хочу – не хочу і буду – не буду». Вони провакцинували людей по вікових групах і все, адже інакше ніяка людина просто не має права нікуди вийти. Я не знаю достеменно чи є там вакцинальні паспорти, але точно є певний документ, який вони повинні показувати, щоб засвідчити проходження вакцинування.

– Ваші прогнози на майбутнє – наскільки довго коронавірус буде охоплювати, безпосередньо, нашу країну?

– Я дуже хочу, щоб до літа пандемія зникла…

– Що Ви думаєте про дистанційну освіту і чи доцільним є впровадження такого методу навчання в стані карантину? Як впливає відсутність справжньої «живої» освіти на життя молодого покоління нації?

– Напевно воно є доцільним, тому що діти зараз є основними розповсюджувачами інфекції. В нас є діти, які мають позитивні ПЛР навіть при мінімальних проявах катаральних. У них є діарея, блювота – саме так в найменшого покоління проходить цей ковід. Багато дітей, які б ходили в організовані колективи, чи це садочки чи школи, вони б поширювали цю інфекцію, від них би інфікувалися й інші діти, педагоги, і батьки. Хоча звичайно при таких обставинах рівень освіти падає і це є факт. Адже я вважаю, що кожна людина має жити в соціумі, повинна спілкуватися. Тому падає не тільки рівень освіченості, а й взагалі рівень всього життя. Ми вчимо своїх пацієнтів, що в період карантину все одно намагайтеся прокидатися в певний час, вмивайтеся, переодягайтеся, облаштуйте своє робоче місце, працюйте, а далі, щоб у вас був повноцінний обід і так далі. Адже в більшості це виглядає зараз так, що люди ходять у піжамах по хаті з ранку до вечора. Як людина я цього не зовсім розумію, але як медик, я змушена думати, що для запобігання поширенню інфекції дистанційна освіта це правильно.

– Як депутат, щоб Ви запропонували змінити в нас на Стрийщині?

– Я би дуже хотіла, щоб всі програми, які зараз пропонує фракція «Європейська Солідарність», втілилися в життя. Ми хочемо зацікавити певних інвесторів, щоб робити новим наше місто. Наприклад, облаштувати нарешті Майдан Ринок, набережну, парки. Побудувати щось нове, створити нові робочі місця. З цього приводу прийнято уже багато програм, і просто хочеться, щоб вони запрацювали. Я думаю, всі бажають, щоб наше місто оновилося, і молодь не тікала зі свого безпосереднього дому. Адже, все ж таки, проживання молоді в місті зупинила пандемія. Тому що роботи зараз є дуже мало, і у Львові, і в Києві, і в Стрию.

– Що у Вашому житті є найважливішим?

– У кожному періоді життя людини напевне є щось своє найважливіше. Коли чоловік запитував, яка в мене мрія, я говорила, що в дитинстві була одна мрія, в юності інша, а потім ще інша. В дитинстві я мріяла танцювати, закінчити школу з золотою медаллю, вступити в медичний інститут. Я переконалась, що мрії здійснюються. Коли вступила в інститут, звичайно, як і всі дівчата, я мріяла вийти заміж, створити сім’ю, народити дітей. Коли вже є сім’я, тоді ми всі хочемо мати особисте житло, облаштувати його. Я взагалі за своєю суттю є мрійником, і вірю, що якщо дуже захотіти, то все намріяне здійсниться. На даний момент ця пандемія навчила цінувати кожного з нас здоров’я насамперед. Тому що коли ти лежиш хворий навіть вдома, в тебе ковід легкої степені важкості, а ти лежиш і не знаєш чи до вечора тобі стане гірше. А якщо стане гірше, чи ти взагалі поправишся? Я пам’ятаю, що коли сама хворіла, то лежала і дивилася на свою шафу та одяг і думала «А може я цього ніколи й не одягну, для чого я витрачала на це гроші?». Тому здоров’я – це найважливіше. Далі – це підтримка сім’ї. Якщо би ти ще отак лежав сам, то напевно би зійшов з розуму. А так, хтось про тебе піклується, хтось тобі принесе їсти і пити, і запитає як ти почуваєшся. Коли я була хвора, я дуже строго дотримувалася ізоляції. В мене за дверима спальні і балкону були окремі тапочки, хоча всі жили за метрів десять від мене в інших кімнатах. Але ти все одно бачиш своїх рідних, вони твої, ти можеш з ними поговорити, принаймні по телефону, бо це ж сім’я… А далі, звичайно, робота. Без роботи, який би ти здоровий не був, я не уявляю собі людину без неї. Для мене це є дикість – непрацююча людина, навіть якщо вона дуже матеріально забезпечена.

– Що Вас змушує посміхатися?

– Я люблю сама усміхатися і люблю усміхнених людей. Мене тішить все гарне. З якогось періоду життя я інколи почала зупинятись. Адже коли бігаєш-бігаєш, часом є сенс зупинитися. Наприклад, мені подобається, коли я побачу, що в когось на городі щось гарно цвіте. Біля садочка № 12 по вулиці Шевченка є така хата, де люди зуміли так все красиво зробити, що я просто милуюся. В них незабаром, сто відсотків, будуть цвісти піони і жасмин, потім влітку в них будуть троянди, і восени – буде багато айстр, безсмертників та хризантем. От коли я йду по вулиці, я можу біля таких речей зупинятися, милуючись. Мені взагалі подобаються усміхнені гарні люди. І якби в нашій країні це не здавалося б дивним, я б чужій абсолютно людині могла сказати, що в неї щось гарне, що мені сподобалося в цю мить. Але звичайно, що це можуть не так сприйняти, тому я себе стримую (сміється).

– Чи є у Вас цитата, вислів, якими Ви керуєтесь у житті, як правилом?

– Я вважаю, що для людини в житті немає нічого неможливого і нереального. Якщо чогось дуже захотіти, потрібно робити кроки. І хай навіть якщо не все одразу, і не все що ти хочеш досягти, але щось все ж таки тобі вдасться, якщо гарно постаратися.

– Бліц-питання, яке я задаю кожному: що для Вас є Україна?

– Я патріотична людина. Колись чоловік хотів, щоб ми виїхали закордон. Хоча до того часу я теж говорила, що з цієї країни потрібно їхати. Але коли довелося приймати серйозне рішення, то я сказала, що не поїду. Тому що оце – є моє, і як би це не звучало, але це моя батьківщина, це моя земля, моє місто, мій дім, мої діти…це моє все!

Мужність і світлість людини вимірюється завжди її вчинками та думками, а часом звичайною висотою мрії та вірою. Іванна Салдан – жінка, яка своєю відданою працею рятує та надихає, заспокоює та лікує. Це жінка, яка тішиться дрібницям, пишається родиною, турбується про своє місто, непокоїться за націю і просто іскрить сяйвом чистої людської щирості. Хочеться, щоб її праця завжди була вдячною, а ми всі разом пережили непростий період у житті світу і ніколи не відступали від власних мрій, цінуючи найважливіше.

Розмовляла Марія ПАК.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: