«V Бандерівські читання в Запоріжжі»

Як і багато хто із українських патріотів Юрій Сиротюк пройшов Майдан (саме він впровадив термін «Революція Гідності»), був учасником АТО, він колишній нардеп 7 скликання від ВО «Свобода», а зараз працює в Київраді і час від часу мандрує центральною та східною Украї­ною, доносячи до людей національну ідею.

Нещодавно зі своїм однопартійцем Юрком Олійником побував і в Запоріжжі, де вони презентували книжки «Ідея і чин України», «V Бандерівські читання» та інші й говорили про наболіле з соціумом. І схоже, після спілкування з ним у людей змінюється світогляд на те, що відбувається зараз в країні.

Хто виграв від революції?

Юрій Миколайович вважає, що після «Революції Гідності» у нас почалась контреволюція негідності, тому і жити в Україні краще не стало. Владу зараз мають не ті, хто виходив на Майдан з революційними змінами на краще, а ті, хто по суті і керував нею раніше.

Останні 26 років всі реформи в Україні робили ліві та ліберали і ми бачимо до чого це призвело. Спочатку її нищили комуністи, потім ліберали. Таких людей потрібно позбавляти права робити будь-які реформи в країні.

Тоді, в лютому 2014 року, на Майдані всі люди вже віталися бандерівським гаслом: «Слава Україні! Героям слава!» та використовували там червоно-чорні прапори. Хоча ніхто не знав, якою насправді має бути революція.

Так за два тижні до кривавої розв’язки подій на Майдані народився проект «Бандерівські читання», бо саме Степан Бандера і його послідовники були найкращими рево­люціонерами в Україні. 2 лютого в приміщенні Київради Юрко Сиротюк та його товариші-націоналісти і зробили перші «Бандерівські читання», щоб показати людям, як вони бачать революцію.

Якою б мала бути АТО?

– Ми напередодні святкування великих подій і знаю, що в Запоріжжі їх будуть відзначати. Це коли 100 років назад відбулось найблискучіше АТО в історії української держави – похід Петра Болбочана. Тоді за 2 місяці одна українська дивізія 1 березня звільнивши від москалів Київ, 28 квітня звільнила Крим.

Оце була справжня антитерористична операція, а не та, яка триває зараз вже більше 4 років на Донбасі і їй не видно кінця-краю. То було справжнє визволення тому, що Запоріжжя звільняли не німці, чи Совєти – його могли звільнити лише українці. А коли один окупант міняє іншого, то це не визволення.

Тому ми з вами живемо в часи незакінченої 100-літньої національно-визвольної революції і вона мусить закінчитися для того, щоб ми стали європейською країною. Або ми так і залишимося колонією, а українці буть єдиними білими рабами в Європі. Лише в національній державі буде економічний ріст та соціальний розвиток суспільства, – переконаний Юрій Сиротюк.

Уже помічено, що кожна українська революція завжди натикається на російську агресію. Тільки-но ми починаємо боротьбу за незалежність, до нас одразу приходять москалі. Так відбувається вже кілька століть поспіль і свою Батьківщину завжди захищають патріоти-націоналісти.

Український народ – це мирний, «до зубів озброєний» народ.

До речі, київський гість запевняє, що американці передбачили нашу війну з Росією ще в 1991 році. Американський розвідцентр «Стратфорд» тоді писав в своїх прогнозах, що в березні 2014 року Росія нападе на Україну. Нападе не прямо, а через, так званих, добровольців.

Вона буде вико­ристовувати мітинги російської меншини під гаслом захисту «русского языка». Вони це передбачили з точністю до дня самого нападу та виконавців. Там тільки призвіщ Стрілкова та Гіркіна не було. І ні Європа, ні США палець об палець не вдарили, щоб зашкодити цьому.

Те ж саме ще в 1956 році написав в своїй статті «Третя світова війна і визвольна боротьба» Степан Бандера, де попереджав, що тільки Україна буде незалежною Росія нападе на неї через добровольців, що США не буде втручатися, а скаже зробити це Франції та Німеччині. А ті в свою чергу займуть ту позицію, яку ми бачимо зараз.

– Якщо у Вас є книга «Як завершити українську революцію», то можливо, маєте відповідь, як завершити війну на Донбасі?

– Історія говорить про те, що Москва нас в спокої ніколи не залишить – тут або ми їх, або вони нас. Ми воюємо з другою в світі за ядерним потенціалом державою, яка може мобілізувати мільйонну армію. Давайте не будемо будувати ілюзій стосовно нашої армії – в світовому розумінні вона не професійна. На Донбасі ми зараз маємо контрактне рабство, а добровольців звідти вже «вичистили».

Всі ж розуміють, що Путіна зупинив український народ, який повстав добробатами та волонтерами. Жінка, яка десь в Херсоні чи Франківську плела маскуючі сітки, виконала не меншу роль, бо як кажуть, на одного з автоматом потрібно ще 9 волонтерів. Дитина, яка присилала для бійців картинку зі словами подяки, – для нас було цінніше, ніж бронежелет, – згадує ветеран АТО.

Є у нього і розуміння, як діяти далі в цій війні. Перше, що потрібно зробити – знову стати ядерною державою. На такі країни не нападають. У нас є перспектива її відновлення, але на це піде 5-10 років. Тому зараз потрібно відновлювати стратегічний ракетний потенціал.  Наприклад, у Дніпрі випускають ракету «Сатана», яка може облетіти весь світ, а  «Південмаш» в цей час ріжуть на метал.

Друге – зрозуміло, що нам було б добре зараз й потрапити під захист НАТО, але найближчих років 5 нас туди не візьмуть. Тож поки немає ні того, ні іншого нам терміново потрібно вводити патріотичне виховання молоді, так як це зараз робиться в Прибалтиці. В старших шкільних класах там уже люблять Батьківщину з автоматом в руках. А ще кожен український чоловік і жінка мають віддати військовий обов’язок державі. Це має бути мінімальний стрілецький вишкіл, прикладом, як у Швейцарії. Наша мета – український народ мирний, «до зубів озброєнний» народ. А на кордоні з Росією потрібно зробити військові козацькі поселення, так як вона зробила це на Кавказі. На кордоні з Росією сєпари жити не повинні, там має мешкати найбільш патріотичний елемент. Так як це було колись на Запоріжжі – тут не жили проросійські, чи протатарські налаштовані елементи.

Говорите мовою ворога – чекайте Путіна.

В інтелектуальній сфері потрібно менше вживати російську мову тому, що в їх військовій концепції так і записано – захищати всіх російськомовних. Тож, якщо ви продовжуєте це робити і далі, то рано чи пізно чекайте на Путіна. Менше російських церков тому, що це прямий його інструмент, це ключові блок-пости.

– Таке вже відбувалось в Одесі, Криму, на Донбасі – склади зброї, агітація, захоплення українських військових частин робилося під наглядом ФСБешніків в рясах. І менше повинно бути російського бізнесу. Тобто олігархів. Та й ті ж люди, не українського походження, які вже 4 роки знаходяться при владі, думаєте не можуть вивчити нашу мову? Ні, російська для них – це знак вищості. Вони пани, а пани говорять російською, – каже Юрій Миколайович і продовжує:

– Військова складова в війні з Росією займає лише невелику частину, а ще проти нас ведуть фінансову, світоглядну та інформаційну війну. Що є головною зброєю Путіна? 112-й телеканал і той же Рабінович, який сидів в СССР за розкрадання соцвласності 15 років. Це шахрай, на якому клеймо ніде ставити, але він тепер промиває людям мізки з телеекрану, говорить те, що народу подобається і відповідно має рейтинг до 10%, – підкреслює пан Юрій.

– Чому ж тоді українці не підтримали націоналістів на останніх виборах?

– Коли я був нардепом України, то наша фракція в повному складі не пропустила щодного засідання і ви бачили, як ми працювали. Ми єдині, хто дав тоді здачі регіоналам, бо раніше вони опозицію били, а тут самі сказали: «Стоп. Досить битися».

Ми були фракцією, яка довела всім, що можна голосувати лише своїм пальчиком. Але вам це не сподобалось, ви проголосували за інших і тепер маєте те, що маєте. Хоча всі екзітполи показали тоді за нас близько 8%, а вони не помиляються, проте на виході ми отримали 4,7%.

– Коли Ви їздите по сході України, які помічаєте настрої у людей?

– Скажу, що інтерес до українського на сході більший, ніж на заході. Ні в Тернополі, ні у Львові, ні Франківську ми стільки людей, як у Запоріжжі, на зустрічах не бачили. Тому останні роки я свідомо їжджу тільки в центральну та східну Україну. Нещодавно був і на Донбасі, де в прифронтових містах взагалі збираються повні зали.

Люди вже спраглі до розуміння того, що націоналізм, це як імунітет нації. Він не потрібен в спокійному суспільстві, де все й так добре. А от там, де болить і пече, в ньому є потреба. Там де відбулися марші УПА в Україні 14 жовтня і 1 січня – туди Путін не дійшов. Бо люди в цих містах повірили, що бути українцем, – це нормально.

А там де росіяни інформаційно «окупували їх мізки», туди і прийшли їх війська. І в те ж Запоріжжя він не зміг прийти, бо попри наше совкове минуле, це дуже націоналістичне та свободолюбиве місто, де він отримав опір.

Довідка.  Юрій Сиротюк народився 10 квітня 1976 року в Рівненській області. 1998 році закінчив Тернопільський державний педуніверситет і працював учителем історії. В 2002 році закінчив аспірантуру Лінгвістичного університету, а в 2011-му Київський нацуніверситет ім. Т.Г.Шевченко за фахом “Правознавство”.

Одружений. Виховує двох синів – Романа і Святослава. Депутат Київської міської ради VIII скликання. Був добровольцем АТО, спочатку в поліцейському батальйоні «Січ», а потім в «Карпатській Січі», яка воювала в Пісках під Донецьким аеропортом. Згодом їх добробат легалізували в складі 93 бригади ЗСУ.

Юрій ХАРЧЕНКО,

газета «Запорозька Січ»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: