У GOOGLE НЕ ПРОЧИТАЄТЕ. ГАСТРОНОМІЧНІ ТРАДИЦІЇ НАШОГО КРАЮ

Різдвяні свята промайнули й тільки присмак пампухів та куті залишився на вустах. Тепер житимемо згадками цікавих моментів, ґаздині  сховали рецепти до наступного року і лиш невтомні працівники музеїв постійно у пошуках матеріальних та духовних експонатів, які можна зберегти для наступних поколінь. Науковий працівник краєзнавчого музею «Верховина» Романа Савчин провела гастрономічну розвідку, записавши спогади про те, як і що подавали на стіл у часі різдвяних свят у різних селах нашого краю. А першими, хто дізнається  будете, ви, читачі «Фортуни».

Галини Цуцуп. с. Сможе Сколівського району.

Основною стравою на Святий вечір була кутя. Пекли хліб на заквасці.  Варили пироги, обов’язково з копійками. Юшку грибову тільки з домашнім макароном, гриби не різали, мали бути цілі шапочки. Горох посипали грибами. Узвар. Пекли пампухи з маком, горіхами, тісто було без яєць і маргарину. Голубці варили з квашеної капусти. Начинка – рис, морква, терта картопля. Печена картопля з часником. Олію використовували льняну домашню. Кисіль (самі робили із крохмалю) і заливали в тарілки з сухофруктами –  грушами, яблуками, сливами. А ще старалися, щоб все було своє, вирощене на городі чи назбиране в лісі.

Коли до хати вносили солому і сіно, то гасили світло, розкидали по соломі гриби. Пізніше шукали так, щоб вміти шукати в лісі згодом. Ну, а діти по соломі стрибали, “кукурікали”, “гавкали”, “хрюкали” – щоб все велося в господарстві. Несли спочатку вечерю худобі. Відро з водою, до якої додавали освячену воду, стояло під столом, щоб корова давала багато молока. Після вечері зв’язували ложки і обов’язково пов’язували фруктові дерева, щоб добре плодоносили.

Ліда з родини Сворінь. с. Крушельниця Сколівського району.

У нас на Святий вечір кутя повинна була бути густою: пшениця, мак (зернята), цукор чи мед, горіхи лісові подрібнені. Гриби варили з цибулею, петрушка, морква, засипали крупою (пшеничною, ячмінною). Капусту квашену, до якої варили 2-3 картоплини, розминали і додавали трохи крупи.

Горохове пюре. Пирогів – три види. Картопля «в мундирі» з часником. Обов’язково варили узвар. Пекли хліб круглий з цибулею.

Старша людина кидала до стелі кутю «навхрест», а діти підстрибували (щоб були здорові). В хату заносили солому, під обрус ставили сіно і часник, діти в цей час «квокали», щоб кури множилися. Запалювали свічку, всі ставали до молитви. Господиня на пательні «підкурювала» свячене зілля, ялівець… Підкурювала всі кути в хаті, стіл і тих, які сиділи за столом. На стіл ставили кутю, решту страв доносила господиня чи дівчина. Під стіл ставили сокиру, серп, косу. Ложку до кінця вечері не можна було ставити на стіл, треба було тримати в руці. Якщо в хаті була дівчина, то вона збирала ложки і калатала ними надворі. Де загавкала собака – звідти і буде суджений. На другу вечерю пекли пампухи. Перед вечерею господар брав освячену воду. Син або дочка брали хлібину, кропили хату, відкушували хлібину і кидали по куску худобині, курям, собаці і коту. Такий звичай «підкурювати» був і в селі Сопіт Сколівського району.

Любомир та Галина Михайлович. с. Риків Сколівського району.

У нас на Святу вечерю готували: кутю з медом, горіхами і родзинками; голубці з рисом та грибами та з тертою картоплею; варили горох. Мала бути  капуста квашена. Грибова юшка із сушених грибів. Пироги з маком та з картоплею. На другу вечерю у пироги обов’язково ховали копійки. Знайдені копійки кидали у стакан з водою, якою потрібно було вмити обличчя на Йордан. Пекли хліб або завиванець з маком. Варили узвар. Смажили багато цибулі, якою присмачували всі страви і зверху ще поливали олією з льону обов’язково. Всі страви обов’язково були пісними. Не додавали ні яєць, ні масла.

Спершу перед вечерею господар заносив дідух, а діти (якщо були в хаті) заносили свічку і запалювали. Обов’язково на столі поруч з дідухом мали бути хліб або завиванець (для добробуту родини), мед, сіль та часник, як оберіг, щоб відігнати від хати нечисту силу. Ще стіл обв’язували залізним ланцюгом, щоб сім’я завжди трималася купи. Під столом ставили сіно, а в сіни на підлогу насипали солому і ховали в ній гриби сушені. Діти шукали потім ці гриби. Збирати сіно і солому та підмітати в хаті можна було тільки аж 9 січня. Колядувати на церкву ходили повнолітні люди. Інколи це були цілі вистави з музикою, а інколи і з танцями. Починали колядувати перед заходом сонця і до світанку. Ще ходив вертеп по селу – дорослий або дитячий.

Лілія Лунич. с. Жупани Сколівського району.

На Святу вечерю готували кутю з горіхами, маком, родзинками. Капуста засипана вівсяними пластівцями – називалася “розсіл”. Картопля, до якої готувалася грибна підлива. Голубці пісні з рису. Пироги з солодкою начинкою: яблука чи інші фрукти. Квасоля з грибами. Узвар. Обов’язково бабуся пекла хліб, плетінки. На столі стояв невеликий дідух, на долівці – солома, під обрус ставили сіно, часник.

Анна Бандареч. с. Задільсько Ско­лівського району.

 У нас на Святу вечерю кутю не варили. Обов’язково готували біб, квасолю, горох, капусту, картоплю. Все це заправлялося смаженою на олії цибулею. Варили вареники з картоплею, капустою.  Голубці з тертої картоплі. З тертої картоплі були і кнедлики. На підлогу стелили солому, під обрус – сіно. На десерт варили кисіль, яким заливали сливи.

На другі свята пекли хліб киричун, ішли до криниці його топити (звичайно його кропили водою, впихали в нього свічку і він стояв до кінця свят). Їли його по святах. Після вечері з сіна робили повісьмо і зв’язували всі ложки, щоб сім’я трималася купи.  Сусідка зв’язувала ланцюгом ніжки стола. Завжди на столі стояв стакан, засипаний пшеницею, в яку встромляли свічку. А ще під столом ставили відро з водою, куди додавали свячену воду.

Леся Токар. с. Погар Сколівського району.

На святий вечір була кутя з маком, медом. Пироги з різними начинками. Розсіл варився з капусти з грибами білими. Горох. Пеклася картопля  «в мундирі» і хліб. Оселедець. Після вечері ложки зв’язували у сніп рушником.

Пані Анна. с. Либохора Сколівського району.

Обов’язковими стравами на  Свят вечір були: кутя – зерно цільне, тому спочатку товкли в ступі; варили горох, голубці з вівсяної крупи, гриби з товченою картоплею, пироги з картоплею та капустою. Пекли ощіпки з вівса, з житнього борошна. Жінка накладала кожної страви на тарілку, ішла до стайні, а чоловік ішов на цвинтар запалювати свічку і ніс кутю. На Різдво ходили колядувати чоловіки, а на другі свята жінки. До води, яку святили, ставили часник, ним пізніше робили хрестики над дверима і вікнами.

Наталя Поштовнюк. с. Козьова Сколівського району.

Свята вечеря у нас складалася з 12 страв.  Розсіл – квашену крижаку різали, пасерували цибулю з морквою. До розсолу додавали цілу варену картоплю або варену квасолю, щоб їсти в прикуску.  Гриби сушені. Горох колочений – розварювали сухий горох, смажили до нього цибулю і  гриби і робилось пюре – колотівкою.  Голубці з тертої картоплі.  Киселиця – кисіль густий з фруктами, розлитий по тарілках, як холодець. Кутя – середньої густоти з пшениці, маку, меду, родзинок за бажанням. У нас в сім’ї варився борщ пісний з червоним буряком, квасолею та грибами.  У вушка давався фарш з грибів – сушені відварені гриби мололи або дрібно різали, підсмажували з цибулькою. До борщу смажили пісні пампушки на дріжджах і посипали подрібненим часником. Вар із сухофруктів. Грибова підлива. Пироги з капусти. Картопля з капустою. Мак, яблука, сливи, чорниці.

Орися Яцик. с. Завадів Стрийського району.

У нас на Святу вечерю готували: кутю (мак, горіхи, мед). Пироги з різними начинками. Голубці з тертої картоплі. Квасоля з грибами. Борщ варили з квашеного буряка, засипали пшоном. Юшка грибова. Узвар. Риба. На перший святвечір пекли пісні пампушки (без яйця і маргарину).  Під обрус ставили сіно, часник, зерна пшениці, копійки. Кожної страви ставили на тарілку для показників (кота, собаки)… На другий святвечір робили хрестики із соломи, запихали у віконні рами, над дверима робили хрестики із барвінку, клеїли розробленим борошном. Пекли струдель.

Як бачимо, у кожному селі є свої відмінності. Та є і спільне – це любов і надія на щасливе майбутнє, яке дарує нам магія Різдва. Українці з діда-прадіда шанували традиції й передавали їх дітям та онукам, щоб не обміліло джерело духовності й національні звичаї ми не втратили з плином часу та впровадженням технічного прогресу. Музей – це те місце, де бережуть минуле і примножують задля майбутнього. Маєте чим поділитися чи хочете дізнатися щось цікаве, знайдіть час для відвідин музеїв Стрия, тут завжди гостинно зустрінуть й розкажуть те, чого навіть  всемогутній google ще не знає.

Наталія КАРПЕНКОВА та науковий працівник краєзнавчого музею «Верховина» Романа САВЧИН.

Фото ілюстративне.    

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НОВИНИ КРАЮ

У Стрию відкрито навчально-практичний центр для кухарів та кондитерів