Сила  мистецтва

Або «Творчий під’їзд Народного дому на літературній галявині»«Прекрасне в житті, прекрасне в мистецтві допомагає людині жити, допомагає виконувати складну справу життя, бо це прекрасне випрямляє її душу. Мистецтво – посередник того, що неможливо висловити». Саме так сказав свого часу геніальний Й. В. Ґете, і я з ним погоджуюсь. Адже у всі часи, яким би не було важким та неправильним суспільство та життя, саме сила мистецтва стійко несла людині людське, а також доводила, що система не вічна, вічна – душа.

Осінь стрімко ввірвалась у наші життя продовжуючи проблему пандемії та політичних виборів. Саме тому в другу неділю вересня, 13-го числа мистецька інтелігенція Стрийщини організувала, кажучи нашою галицькою мовою,  здибанку під назвою «Творчий Під’їзд Народного дому на літературній галявині». Місце зустрічі – краєзнавчий музей  «Верховина». Поетеса Зоряна Кіндратишин та  директор Народного дому міста Стрия Олександр Ілечко, які стали організаторами зустрічі, запросили також  до творчого тандему поетів Тараса Сорочака, Анюту Хемій, Дениса Прокидянчика; незрівнянну співачку Ірину Кецик. Ольга Береза – поетеса, авторка книги «Аграфка для Янгола», не змогла приїхати на захід, але все ж таки вона була там присутньою, адже звучала її поезія, і навіть у вигляді пісні. Щаслива я, що  також була залучена до прекрасної мистецької пригоди і мала можливість висловити мовою музики та слів, як важливо не забувати про любов, тішитись порі року, що настала, і попри все, знаходити натхнення в кожному дні життя.

Як часто ми зупиняємось, щоб послухати, як щасливо плаче осінь? Як часто ми ставимо ширму для душі, щоб не почути як її розривають щоденні сірі будні, де немає яскравості кольорів та звичайно-незвичайного мистецтва? Часом саме поезія і музика рятує людство від краху. Мистецтво завжди було, є і буде тим неперевершеним сяйвом та силою для рятунку націй, епох і людей. Ми не в повній силі усвідомлюємо цінність слова і ноти, але спитаймо себе – чи з такою ж хоробрістю козаки ішли б у бій і перемагали, якби не пісня? Чи з такою ж силою повстанці витримували всі наруги, якби не Слово? В цьому полягає вічність мистецтва. Осінь – пора року, яка всім віє романтикою, прогулянками під парасольками, жовто-гарячим листям, теплим чаєм і пледами. А ще вона завжди надихає на творчість – жити і любити, писати і не забувати, що можливо саме наше мистецтво стане краплею світла в чиємусь серці.

Нехай ця натхненна зустріч продовжить свою традицію, і ми ще не раз відпочинемо душею і  знайдемо для себе нову мудрість та нову яскравість сірих буднів. Браво, митці!

 

Марія ПАК. Фото з соц. мереж.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: