РІЗЬБИВ ДУШІ ЛЮДЕЙ СИЛОЮ СВОГО ХАРАКТЕРУ

Цього місяця минуло 170 років від дня народження Івана Левинського –видатного українського архітектора, промисловця, громадського діяча, професора, успішного підприємця, життя якого тісно пов’язане з нашим містом. Велична споруда Народного дому у Стрию є свідченням цього.

Іван Левинський народився 6 липня 1851 року в Долині, у родині педагога, директора народної школи. Після смерті батька вони перебралися до Стрия. У нашому місті малий Іван закінчив чотири класи початкової школи.

Згодом юнак переїхав до Львова на навчання у реальну школу. Іван з успіхом її закінчив, заробляючи лекціями, і в 1868 році поступив на навчання до Львівської політехніки. Він обрав будівельний відділ Технічної академії у Львові. Академію він закінчив з відзнакою у 1875 році.

У 1881 році, у віці 30 років, він відкрив власне архітектурне бюро. Крім того, захопився керамічною справою. У 1888 році  молодий архітектор розпочинає спорудження фабрики кахлевих печей. На цій фабриці виробляли широкий асортимент про­дукції: цеглу, цементні і бетонні вироби, дахівку, кахлі, підлогові і настінні плитки. Для своїх керамічних виробів митець використовував над­бання народної орнаментики.

Іван Левинський, попри підприємницьку діяльність, продовжує працювати над нау­ковою кар’єрою. Він – професор Львівської полі­техніки. Левинський був засновником і учасником ба­гатьох громадських това­риств. Та все ж, головною в житті Левинського була ар­хітектура. Наприкінці 1890-х років Левинському та його архітектурному бюро довіряють найбільші та найпрестижніші проєкти забудови галицької столиці. Адже його фірма мала суттєві переваги: будувала швидко, дешево і якісно. На рахунку бюро – залізничний вокзал, мавританська будівля юдейського шпиталю, готель «Жорж», львівська Опера, пасаж Міколяша та ін. Левинського по праву вважають творцем модерного Львова.

У пошуках нової архітектурної мови Левинський дотримувався виразної української позиції. Він творив у стилі українського модерну, поєднуючи орнаментику українського народного мистецтва з елементами сецесії. Такими є відомі будівлі Львова: Будинок страхового товариства «Дністер», Бурса Руського педагогічного інституту, Український Академічний дім, Бурса інституту Народний дім, Будинок Музичного товариства ім. М. Лисенка та ін.

Левинський вважав, що великі монументальні громадські будівлі відображають «душу живого народу». Характерна риса його творчості: кольорові цегляні фасади, невеликі тиньковані поверхні, застосування штучного каменю, майолікових вставок, керамічна дахівка, орнаментована кольором. Саме тому він проєктує приміщення багатьох українських інституцій. Однією з них, і чи не найвдалішою, є будівля Народного дому у Стрию, відкриття якого відбулося 1 січня 1901 року.

Перша світова війна перекреслила багато творчих планів великого архітектора.

У 1915 році Іван Левинський як закладник був вивезений росіянами до Курська. Повернувся до Львова у 1916 році. Важко пережив смерть дружини Марії. В останні роки життя відчував бойкот поляками свого бізнесу. Після відступу зі Львова адміністрації ЗУНР відмовився скласти присягу на вірність Другій Речі Посполитій.

Помер Іван Левинський 4 липня 1919 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. На надгробній плиті –промовиста епітафія: «Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров’ю серця».

Зеновія ХАНАС, заступник директора з наукової роботи Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».

P.S. У Краєзнавчому музеї «Верховина» (вул. Олесницького, 15) експонується виставка «Великий український будівничий» (до 170-ліття від дня народження Івана Левинського). На виставці, окрім світлин, представлені фрагменти кахлевої печі, виготовленої на фабриці Левинського, які подарувала музею п. Ірина Бінас. Також в експозиції є пам’ятний медальйон у вигляді плитки з написом: «Професорові Янові Левинському від учнів і співпрацівників».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: