ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПЕРШОЇ КНИЖКИ ТАРАСА СОРОЧАКА

Нещодавно у книгарні ”Ідея” відбулася презентація поетичної збірки Тараса Сорочака “За дверима душі”, яка вийшла друком в Києві у видавництві відомого письменника Володимира Шовкошитного «Український пріоритет». Тарас Сорочак працює головним бух­галтером у ВП «Стрийська дистанція колії» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Ведучим вечора був його колега Ігор Борщик, який почав так: «З Шевченком ми зустрічаємося щороку. А як буде з Сорочаком не знаємо, натякаючи, що саме в цей час синхронно в міському Будинку культури відбувався вечір до 207 річниці від дня народження Великого Кобзаря». Так сталося, що свою книжку “Чоботята”, яку видав при сприянні вічної пам’яті Люби Хомчак презентував під час чергової Ми­колаївської толоки у с. Дроговиж, звідки родом Тарас Сорочак.

За словами Тараса любов до слова і мистецтва йому прищепили батьки та родичі включно з прабабусею, яка дожила до 92 років. Завжди цікавився різними новинами в державі, непересічними моментами в житті. Згадав як стояв з татом та сусідом у живому ланцюзі в 1990 році. А ще відкарбувався путч у серпні наступного року. Його тато любить малювати, і звідси в Тараса любов до малювання. Вміє малювати, бо закінчив чотирирічну мистецьку школу в Миколаєві. Мріє посвятити 2021 рік – поезії, 2022 рік – живопису, 2023 рік – скульптурі.

Вірші любив з дитинства. Їх читали батьки та родичі. Перший вірш написав у першому класі, то було щось коротке та дитяче. Цікавіші вірші писав у 5-6 класі. В нього була гарна вчителька з літератури та історії. В 11-му класі та на першому курсі продовжив писати вірші інтимного характеру. Там жив на поверсі, де решта були дівчата. Наслухався від них різних історій. Мама давала йому на тиждень 15 грн, старався багато читати періодики. Любив читати тижневик «Дзеркало тижня».

З’явилися певні пріоритети, гроші економив на вдос­коналення, стикався з несправедливістю. Займався науковою роботою, на четвертому курсі зайняв друге місце серед 600 претендентів. В Дніпрі, де він завершував навчання, було упереджене ставлення до Помаренчевої революції. Його творчість політична, треба вчитися у ворога, не обов’язково писати про атовців. Йому імпонує лагідна українізація. Творити те, що людей притягує мало би робитися без заборон, хоча заборони також потрібні.

У збірці 77 віршів, йому подобається це число, дещо відкинув за поетичною якістю. Поезії в основному написані минулого та позаминулого року. Хоча в збірці є вірші яким понад двадцять років. Були періоди, коли не писав зовсім віршів. Декотрі мають автобіографічні мотиви, або взяті зі спостережень. На розділи не ділив. Є зміст, а по назвах можна уявити конкретику вірша. Віршів про кохання у збірці більше. Признався, що як Гюстав Флобер ставав на місце своїх ліричних героїв, щоб зрозуміти їх по-справжньому.  Всі власні вірші йому подобаються. Вони про природу, інші мають філософське звучання, а ще ті, які відносяться до інтимної лірики. Чим більше живе, тим менше в нього віршів про кохання.

Любить класичну поезію на кшталт віршів Симоненка, Павличка, Костенко. Дуже подобається російський класик Єсєнін. Шкода, що не знає більше іноземних мов. Любить писати вірші ввечері. Людина любить або не любить поезії. Скільки б не було презентацій приходять ті, які люблять поезію. Любить діалектні слова, правда редактор старався вилучити їх з книжки. Любить рими на шталт блакиті – налиті, жнива – ожива. Любить шукати подібні складні рими. Подобається йому багато говорити. Хотів би своїм життям перекреслити думку, що заучки – невдахи. Любить малювати. Минулого року створив серію відомих українців, серед яких Любомир Гузар. Є з кого брати приклад. Багато по сьогодні на кшталт Франка належно не поціновані.

Нам пора змінюватися. Починати треба навіть з сортування сміття. Ніхто не хоче виділятися. Всі як сіра маса. Але ті, які виділяються, рухають світ. Думка про те, що гроші – зло, заяложений стереотип. Гроші один з найкращих винаходів людства, але в руках негідника вони перетворюються на зло. Фейсбук перетворився на зло, він пересварив навіть друзів. Забрав вільний час, люба дитина у ФБ. Вином за Омаром Хайямом не варто впиватися. Винахід у руках дурня – це погано. Готує вірші до другої збірки, вони описують драму життя. Його кредо – «засинати з мрією, просинатися з метою». Любить описувати природу. Кожен вірш старається закінчувати оптимістично.

Тарас прочитав свої вірші. Першим віршем був вірш про Стрий, який першим з’явився в інтернеті. Далі був вірш про природу, переплетений з мотивами кохання. Наступний про епізод з сільського життя. Згодом був вірш про тата. Вважає, що бать­ки виховують своїм прикла­дом, не боїться бути правильним у ставленні до тата, який бавив його малого, вигадуючи йому цікаві казки. До батьків звертається на ти, як до друзів. Ще прочитав вірш про маму, в якому помістилися почуття подяки, пробачення  та любові. Присутні почули вірш про донечку та сина, які дуже схожі на свого батька. Живе заради людей, але також треба жити заради себе.

Прозвучав вірш, присвя­чений Любомиру Гузару, якого дуже цінує як людину, з якої треба брати приклад. Духовенство сприя­ло відродженню України. Також була поезія в якій багато порівнянь чоловіка та дружини подружньої пари, як-от «ти ангелятко, я твій ангелик», що носить автобіографічний характер. Був вірш про перше кохання. Коли ще був дітваком і жив серед сільської природи. Прослухали присутні віршовані слова про його друга Ігоря Борщика. Ще був прочитаний вірш про драму життя, який складається з 26 куплетів. Мріє видати його окремою книжечкою, де окрема строфа ілюструватиметься власним малюнком. Гарно звучав  вірш про вечірній Стрий. Останній вірш про ще не вкрадені почуття бабусі та дідуся.

Окрасою презентації стали гумористичні пісні Ігоря Борщика. Перша про те, як діти хочуть аби тато завжди ділився з ними своїми заробленими грошима, – «Таточку, дай нам свою карточку». Ще одна весела пісня мала назву «Лиса голова – не вада», бо Ігор та Тарас також лисі. «Не кепкуйте з лисини, ви люди, лиса голова не вада, і коханню не завада». Були проведені вікторини, перша про те, кому сподобалося порівняння з Тарасового вірша. Тарас признавшись, що любив колись жартувати на корпоративах, також провів вікторину.  Присутні жінки вибирали відповіді з конверта з написом «У мене під спідницею…», а чоловіки – «У мене в штанях…». Кожен взявши записку з конверта з фразою з газети «Експрес» зачитував її, що викликало сміх комічною ситуацією непередбачуваного речення яке починалося словами на відповідному конверті

Відповідаючи на питання Тарас сказав. Любить дивитися футбол. За відпочинок вважає заняття малюванням. Він хатня людина. Друзів не має. Не проти ловити рибу, але не має на це часу. Хотів поступати вчитися малювати в Львівський коледж мистецтва імені І. Труша, а згодом в Академії мистецтв. Але мамі стало страшно, коли вона побачила дивних абітурієнтів з зачісками ірокез. І провчившись ще два роки в школі поступив до Дніпропетровського НУ «Залізничного транспорту» на економічний факультет за спеціальністю «облік і аудит». Вчився на платному відділенні, але за нього платила залізниця, спочатку у Львові, а згодом у Дніпрі. Признався, тяжко сказати чи добився б успіхів, якби пов’язав своє життя з малюванням.

Володимир КЕПИЧ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: