Павло Коваль – душа і воля України

Коли помирає дорога людина – ми втрачаємо частинку душі, коли на полі бою помирає молодий воїн – його подвигом воскресає ціла нація… Хтось з великих свого часу промовив мудрі слова про те, що героїв не треба згадувати, треба їх пам’ятати.

7 серпня місто Стрий віддавав шану і складав подяку молодому хлопцю, батькові своєму сину, дитині своїх батьків, чоловіку своїй дружині, мужньому герою-солдату України Павлу Ковалю, якому на той час було всього 25 років. Будучи людиною, яка в один момент усвідомила на скільки важливою є потреба Батьківщині в ньому, потреба взяти в руки зброю і захистити землю, на якій він стоїть, і яку любитимуть його діти…  Він  жодної миті не переставав бути просто Павлом. Звичайний і доблесний в своїй простоті, турботливий і закоханий, красивий і молодий, він за словами бойових побратимів, жодного разу не сумнівався в своєму рішенні піти на війну. Він щиро вірив в правоту своєї справи і був готовий будь-якої секунди прикрити спину товаришів, що він і зробив, прикривши собою десять своїх товаришів, які завдячують йому життям.

Сьогодні у нас на календарі минає шість років з трагічної загибелі старшого солдата Павла Коваля, але я не думаю, що пам’ять і любов вимірюється роками. Вимір любові полягає в сльозині на очах дружини та сина, що мовчки дихають спогадами про найріднішу у світі людину, а ще примружені очі на фоні сонця і крила білого метелика, що пролітає над піднятим до неба синьо-жовтим  прапором. Саме це відбувалось на подвір’ї Стрийської СШ №7, де встановлена пам’ятна дошка славному сину України. Захід організувала команда “Європейської Солідарності” м. Стрия, за сприяння голови ЄС Сергія Ковальчука.  Модератором заходу виступив депутат Стрийської міської ради фракції ЄС Володимир Кам’янка. Віддати шану Герою прийшли дружина Анастасія та син Юрій, в чиїх очах стояв вічний смуток і вічна гордість за найріднішу людину, яка не покине їх ніколи і вічно житиме в душі, як той, який любив настільки сильно, щоб захистити для них їхнє мирне майбунє. Також на заході були присутні побратими бійця, представники влади та небайдужі стрияни.

Не всі пишуть симфонії як Моцарти, не всі воюють як герої, але є окремі – вибрані, які саме ними і є. На пам’ятній дошці Павла напевно невипадково викарбовано слова Т. Шевченка «Не вмирає душа наша, не вмирає воля…». І Павло, як ніхто вмів відчути цінність цих невід’ємних частин людини – душа і воля. Саме за це сьогодні і завше ми всі говоримо – дякуємо!

Марія ПАК. Фото автора.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: