ПАВЛО КОВАЛЬ – НАЗАВЖДИ ГЕРОЙ УКРАЇНИ ТА РІДНОГО СТРИЯ

7 серпня 2014 року старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади, стриянин, Павло Коваль загинув, супроводжуючи поранених у санітарній машині. Посмертно пам’ять про захисника нашої держави засвідчили орденом III-го ступеня «За мужність» згідно з указом Президента України від 14 березня 2015 року, що символізує особисту мужність і високий професіоналізм Павла.

Команда партії «Європейська Солідарність» щорічно вшановує пам’ять відчайдушного воїна своєї країни. Цей рік не став виключенням. У Стрийській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7, де навчався Герой, зустрілись ті, хто пам’ятають і ніколи не забудуть подвигу видатного українця.

Павло Коваль народився у м. Стрий Львівської області. Навчався у ЗОШ № 7 м. Стрий, де у 2005 році закінчив 9 клас. У 2008 році  закінчив «Вище професійне училище № 8  м. Стрий» та здобув професію «Оператор комп’ютерного набору». Навчався у Стрийському аграрному коледжі на заочному відділенні, який не закінчив у зв’язку з мобілізацією до лав Збройних сил України 21.05.2014 р.

Службу проходив  у 24-ій окремій механізованій Самаро-Ульянівській  Бердичівській  Залізній ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького  бригаді імені князя Данила Галицького сухопутних військ Збройних Сил України (м. Яворів. Львівської обл.), другий батальйон медичної роти, старший солдат. Загинув Павло 07.08.2014 р. поблизу м. Сніжне Шахтарського району Донецької області, супроводжуючи поранених у санітарній машині.

«Сьогодні ми прийшли вшанувати першого загиблого в АТО стриянина Павла Коваля, – говорить Володимир Кам’янка, активіст, член партії «ЄС». – Коли дружина воїна Настя розповідала про Павла, в її словах  відчувалось надзвичайно високе почуття любові. В цьому почутті у них народився хлопчик…  Втрата Павла болем пройшла крізь всіх нас. Настя говорила на телебаченні про те, що вона «стукає в двері, але їй не відкривають».

Я зустрівся з нею і вона розповіла, що  оббиває пороги всіх високих кабінетів і її ніхто не чує. В цей момент я чітко зрозумів, що допомогти – це наш обов’язок. Тоді я звернувся з цим питанням до очільника партії «ЄС» Сергія Ковальчука і першим нашим кроком стало відвідати цю родину та привітати сина Юрчика Коваля з днем народження, подарувавши телевізор та іграшки. Все робилось тільки тому, що така родина заслуговує на нашу підтримку та увагу, адже вони втратили своє найдорожче….заради нас усіх.

Це було перше знайомство депутатів партії «Європейська Солідарність» з  родиною Павла. Після цього ми взяли собі за обов’язок вирішити квартирне питання. Порадившись,  написали спільний лист Міністру оборони, і депутатський корпус підтримав одноголосно нашу ініціативу – як результат квартиру Анастасія з сином отримали. Згодом відкрили пам’ятну дошку в школі №7, де ми власне і знаходимось. Роман Скрипець зробив пластику з фотографії Павла.

Нам вдалося відтворити образ Павла. Я безпосередньо зустрівся із командиром військової частини А-2847, яку дійсно підтримує Сергій Ковальчук впродовж багатьох років, – військові долучились до відкриття пам’ятної дошки нашому герою.  На відкриття дошки приїжджав особисто Олег Синютка, який на той час був головою Львівської обласної адміністрації. Це була подія для стриян і всієї України.

Три рази Він повертався, на четвертий раз – не повернувся. Снаряд влучив в машину медичної роти.  На сьогоднішній день я хочу сказати одну просту річ – кожного з нас болить, і варто було б задуматись над тим, що якби не Павло і такі, як він, чи прокинулись би поряд зранку наші діти, дружини, батьки…, країна була б зовсім іншою. Слава нашому Герою і Слава Україні!»

Для всіх хто знав молодого воїна Павла, в якого все життя тільки починалося, і для тих, хто не знав його зовсім, він все одно назавжди залишиться Героєм, українцем, батьком, чоловіком і сином. Не забуваймо ніколи, кому завдячуємо кожною хвилиною миру і свободи.

Марія ПАК. Фото автора

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: