Ольга Бачинська – невтомна хранителька народних скарбів

Уже стало традицією, 24 липня кожного року, запрошувати стриян в Меморіальний музей Ольги Бачинської, що на вулиці Валовій, 6 “На іменини до Ольги Бачинської”. І цього року запрошуємо стриян 23 липня на зустріч з творчими людьми. Якими? – Приходьте, побачите, буде цікаво…

Ця славна стриянка стала до праці на користь української громади наприкінці ХІХ ст. Ольга Бачинська – перша українська жінка Галичини, що очолювала важливу економічну установу “Маслосоюз” з 1924 до 1939 р.р. Співпрацювала з товариствами: “Товариство опіки над домашніми помічницями”, “Рідна школа”, “Просвіта”, “Пласт”, “Церковне Братство”, “Сокіл”, музей “Верховина”. Хочу зупинитися і розповісти про діяльність Ольги Бачинської на ниві народного мистецтва, зокрема – вишивка. Діячка зробила вагомий внесок у збереження, популяризацію та вивчення цього традиційного мистецтва. Ольга Бачинська одна з перших звернула увагу на правдиву красу й високу мистецьку вартість української вишивки. Вказала на це не тільки українському громадянству, а й старалася, щоб наша вишивка захопила й чужий світ, який так мало знав про українців.

Почала цю сподвижницьку зби­ральницьку працю під час І світової війни, коли сім’я Бачинських виїхала зі Стрия до Австрії. У Гмінді, біля Відня, її чоловік Іллярій Бачинський отримав урядову посаду в управні табору для українських виселенців. Як писав часопис “Жіноча доля” – Ольга Бачинська не могла знести примусового безділля і почала опікуватися нещасними виселенцями, а головне – дітьми та жінками. Праця в Гмінді стала доброю нагодою досконало вивчити українське народне мистецтво. Ольга Бачинська по крупинці визбирувала серед виселенців скарби української вишивки. А знаходила їх на сорочках, запасках, уставках, перемітках обездолених галичан. У Гмінді, у поселенському таборі, наші люди опинилися у складних умовах, вони не розуміли, за що їх відірвали від рідної землі, чому мусіли покидати рідну хату, часто в одній сорочці.

Ольга Бачинська переконувала жінок у важливості справи – відшитті з пам’яті візерунків, якими славилися їх рідні сторони. Заохочені жінки жваво взялися до справи. Ольга проявила і тут талант кооператора – діставала полотно, нитки, платила жінкам за роботу. Таким чином, була зібрана добірка, що нараховувала до 400 нових зразків. На основі цієї добірки в кінці 1915 року Ольга Бачинська організувала виставку українського мистецтва у Відні. Вона заявила світові, що існує такий народ – українці, який має багату культуру, прагне до свого самовизначення.

Євген Олесницький назвав організаторку – Ольгу Бачинську наймудрішою жінкою в Галичині. В часописі “Вісник Союзу визволення України” за січень 1916 р., Відень – публікувався допис Іларіона Бачинського та Зенона Кузелі “Українська вишивка на віденській виставці”. Вчитуємося у рядки – і виринають з історії віхи культурного життя тих днів. З середини грудня 1915 і до січня 1916 року у Відні діяла виставка робіт виселенців, що проживали в різних австрійських таборах евакуйованих. Будинок, відведений під виставку, надав організаторам заходу князь Ліхтенштейн, це був його віденських маєток. Організувала їх творчість Ольга Бачинська.

Чотириста зразків вишивок на 112 картонках з двадцяти галицьких повітів та ще одного з Буковини – такий доробок представили глядачам українські вишивальниці. Були вишивки з Городенки, Бучача, Товмача, Жидачева, Сокаля, Калуша, Надвірної, Долини, Турки, Стрия, Станіслава, Заставик (Буковина)… Зберегли газети слова захоплення і професійного визнання української вишивки “Багаті урожайні райони Поділля дали чудові, багаті та складні вишивки. Бідніші – околиці Яворова, Скільщини (Бойківщина). Околиці більш промислові (Стрий, Долина) вже мали чужі – міські впливи.” – писалося у газеті. Отож, вишивки, як люди. Видно по них, де вони народилися, де їхня вітцівщина. Була представлена на виставці різна техніка виконання. З кольорів найбільш традиційні чорний та червоний, менше – жовтого, зеленого…

Буковинські вишивки вирізнялися насиченням чорного кольору. Були тут і дівочі хустки, цікаві завдяки своєму двосторонньому шиттю й оригінальні бойківські сорочки з Лавочного. На дрібних зморщечках – складочках тканини, так званих брижах, стібками вишито узори. А ще – рушники, запаски, очіпки, крайки, торбинки. Більше ста взірців герданів, або, як їх тоді називали – силянок, вісьорок, драбинок… Доповнювали всю експозицію чотири, одягнені в національні костюми, ляльки, що демонстрували  національний одяг Полтав­щини, Покуття, Перемишля, Буковини. 25 грудня 1915 року в німецьких модних журналах з’явився жіночий одяг, прикрашений українською вишивкою. Було з чого вибирати: чорні та  ажурні орнаменти Сокальщини, ніжні і сині з Товмаччини, яскраві і червоні квіти з Надвірнянщини та Богородчанщини.

Ольга Бачинська відома нам не тільки як діячка кооперативного і громадського руху, але як досвідчений етнограф і музейник. У фондах нашого музею зберігається 20 планшетів зі зразками вишивок, зібраних і укомплектованих Бачинською. Про це свідчить підпис на кожному планшеті. Не важко здогадатися, що і до інших старожитностей: сорочок, запашок, мальованок – приклала свої організаторські здібності Ольга Бачинська. Свідченням того є листи, які надходили до неї з різних регіонів Галичини. Збереглися листування з Іриною Бачинською  з Перегінська, в яких ведеться мова про пошук і закупівлю цінних для музею речей. Такі листи надійшли від Марії Залещук з с. Чернетина (повіт Городенки). У одному листі Ольги Бачинської до Ірини Бачинської говориться, що музеєві дуже залежить на оригінальних зразках. Що на таке мусять зібрати кошти. Тому й шукалися по селах високомистецькі речі в доброму стані, що дійсно прикрасять Стрийський музей.

Громадськість Галичини високо цінувала Ольгу Бачинську, як етнографа. Її запрошували до співпраці з жіночою промисловою кооперативою “Українське народне мистецтво”, до праці в Надзірній раді. Її порад потребували під час організації виставок народної ноші у Львові. Гортаючи сторінки журналів “Нова хата”, “Жіноча доля” зустрічаємо багато матеріалів про Ольгу Бачинську, світлини взірців, зібраних нею. Ще хочу згадати про збірку вишивок Ольги Бачинської, яка знаходиться в національному музеї у Львові. Свою збірку вишивок Ольга Бачинська в 1927 році передала на зберігання (депозит) у Національний музей у Львові – єдиний на той час музей українського мистецтва, який за задумом Митрополита Андрея Шептицького, став центром духовності у Галичині. Колекція часто виставлялася на виставках і користувалася популярністю.

Колекція нараховує 996 зразків узорів, 39 готових виробів – сорочок, рушників, серветок, пошивок. Цінність її полягає не лише у надзвичайно високому професійному виконанні вишивок, а й має наукову вартість. Кожен взір паспортизований. Зразки вишивок нашиті на картон, згруповані за територіальним принципом, за типом орнаменту, колоритом і технікою. У збірці репрезентовано 20 галицьких і 1 буковинський повіт.

За взорами, які зібрала ця жінка, сьогодні вишивають тисячі вишивальниць, які приходять у Національний музей у Львові. В Меморіальному музеї Ольги Бачинської у Стрию також експонуються зразки вишивок, зібрані Ольгою Бачинською і подаровані Ольгою Бордуляк-Винницькою в 2015 році.

Ольга Бачинська за життя не святкувала своїх уродин 5 червня, а запрошувала всіх на іменини 24 липня. І померла 24 липня 1951 року… 70 років тому. Похована на Стрийському кладовищі в гробівці біля чоловіка –  Іллярія Бачинського. В цей день музейники будуть молитися за упокій її душі в церкві Успіння Пресвятої Богородиці, запалять свічку пам’яті на могилі.

Романа САВЧИН, науковий працівник Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: