Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ: «2019-й має стати роком миру та процвітання…»

Кандидат у Президенти України свободівець Руслан Кошулинський – екс-віце-спікер парламенту, ветеран московськоукраїнської війни, християнин, батько трьох дітей.  У партії – з 1996 року. З серпня 2008 р. – заступник Голови ВО «Свобода» з загальних питань. З листопада 2010 р. по жовтень 2012 р. – голова фракції ВО «Свобода» у Львівській міській раді. З грудня 2012 р. – народний депутат України (за списком № 12). З грудня 2012 р. по листопад 2014 р. – віце-спікер українського парламенту. Активний учасник Революції Гідності. 20 лютого разом з побратимами виносить поранених з Інститутської. Після втечі Януковича фактично керує країною, організовує та веде переломне засідання Верховної Ради. Боєць «Легіону Свободи», старший сержант. 4 лютого 2015-го стає на службу до лав ЗСУ, старший сержант артилерії, командир гармати. Комбатант «Легіону Свободи». З 21 листопада 2018 року Руслана Кошулинського висувають кандидатом у президенти на виборах 2019 року від націоналістичних сил.

 – У Вас величезний партійний досвід, зокрема в царині роботи з людьми. Ви довгі роки очолювали передвиборчий свободівський штаб…

 – Я справді багато років курував свободівські вибори – починав як керівник штабу Олега Тягнибока 2002 року. Ми, зрозуміло, не відразу почали перемагати. Проти «Свободи» були запущені і розкручені численні міфи, зокрема про те, що націоналісти непрохідні. Вистояти, втриматися на плаву особисто мені допомагала впертість. Якщо я собі визначив, що буду це робити – то мені байдуже, який саме результат сьогодні. Йду далі. Загалом не існує шкіл політичного, партійного виховання. Все це створювали ми самі – власним досвідом з 1991 року, і передавали його одне одному. Ми виживали, незважаючи на спротив і на кон’юнктуру. У 90-х нас взагалі називали політичними динозаврами – мовляв, весь світ відмовився від націоналізму. Насправді успішна держава може постати та закріпити свої позиції тільки на засадах націоналізму. І нині «Свобода» – потужна політична організація з 27-літньою історією боротьби.

 – Після того, як 2012 року «Свобода» потужною фракцією зайшла в парламент, Вас обрали віце-спікером. Один з найважчих днів у Вашій парламентській біографії – 20 лютого 2014 року, день розстрілів на Майдані. Того дня увечері, після втечі Януковича, Ви взяли на себе керівництво країною.

– Ми, свободівці, жили тоді в готелі «Україна». Дзвінок під ранок – збігаємо вниз. У холі величезна кількість майданівців, журналістів. Пам’ятаю тих неозброєних хлопців, які першими пішли на «Беркут». Після служби у війську я розумів, що таке постріли. Просив бодай пригнутися, присісти: «На тобі ж картонний щит!». Але люди були так емоційно заряджені, що пояснити щось було нереально. Пам’ятаю нашого Олега Куцину – він біг з коктейлем Молотова в руці. «Хоч пригнися, Олеже» – не чує… Потім був момент – зі сцени Майдану крикнули, що в готелі «Україна» снайпер. Люди помчали туди. На той час наші свободівські депутатки – Сех, Фаріон – вже облаштовували в холі лазарет для поранених, а ми перевіряли кожен поверх до самого даху. І раптом по нас почали стріляти з автомата звідкілясь з даху сусіднього будинку. Для мене тоді важливо було зупинити хаос, бо що більше неорганізованості, то більше втрат.  Добре, що свободівці одне одного розуміли з півслова. Це був довгий ранок 20 лютого…

Я розмів, що парламент має проголосувати за передачу влади і за те, щоб «Беркут», який розстрілював людей, повернувся з вулиць у казарми. Силовики не мали наказу на зворотний крок, і цей наказ треба було дати в умовах, коли вже не було міністра ВМС. Мене застерегли: «А раптом щось з тобою станеться? Ти ж тепер єдина влада». Відповів, що це однаково треба зробити. Після того, як бачиш загиблими хлопців, яких ти знаєш, всередині щось кам’яніє. …У Верховній Раді було повно силовиків. Я прийшов до керівника Апарату і сказав, що мусимо зібрати людей.

 Пригадую, депутатів-опозиціонерів було зо 180, але й ті не всі приїхали. Оте перше голосування, яке я провів, відбулося стоячи – за загиблих Героїв. Це мобілізувало людей, дало мотивацію. Вже коли Турчинова обрали в. о. голови ВР, то єдине, що я в нього випросив, це дозвіл зрізати комуністичну зірку зі шпиля Верховної  Ради.

– Чи маєте жаль, що Вас, віце-спікера – послали на війну простим старшим сержантом, артилеристом?

– Звісно, що ні. Військо – це структура, де треба мати спеціалізовані знання, аби перемагати і зберігати життя побратимам. Як ти можеш керувати людьми, якщо не маєш цих знань? Це як в артилерії. Не можеш бути командиром батареї, якщо не знаєш, як працювати з бусоллю, виміряти траєкторію польоту… Правду кажучи, мене з побратимами – колишніми народними депутатами-свободівцями Олексієм Кайдою та Маркіяном Лопачаком, з якими наприкінці 2015-го ми попросилися на фронт, – не хотіли в жодній частині. Командири, певно, думали: ну чого вони йдуть на війну? Їх же ж будуть намагатися підстрелили або взяти в полон, аби роздобути інформацію. Як віце-спікер я справді мав доступ до секретної інформації країни.

– Що саме треба зробити для зміцнення оборони – називаєте це одним з перших своїх кроків на посаді Президента?

– Для армії, яка воює, життєво необхідні дві речі. Перша – віра і бойовий дух. Друга – гроші. Бойовий дух – це те, що китайський мислитель Сунь Цзи називав «Шляхом». «Шлях» – моральна єдність правителя і народу, командування і війська. «Перемагають там, – читаємо в його трактаті “Мистецтво війни”, – де вищі та нижчі мають одні й ті ж бажання». Досягнути такої єдності прагнень і помислів – це і є найперше завдання лідера і всього керівництва держави, яка воює. Друге – це гроші. Ще Цицерон казав: «Гроші – нерв війни». Подивімося у бюджет на 2019 рік. Національні каральні органи, себто поліція, прокуратура, СБУ та МВС, профінансовані на 1,5 мільярда більше, ніж Збройні сили України! Замість українців від ворога захищати – захищаємо владу від українців? Де взяти гроші для армії, яка воює? Зібрати воєнний податок із тих, хто заробляє на війні, – з олігархів.

 – Які найголовніші завдання бачите для себе в цьому році?

– Головне – зберегти життя українців, перемогти у війні та встановити твердий мир на своїй Богом даній землі. 2019-й має стати роком початку процвітання. Аби це відбулося, «Свобода» пропонує ухвалити низку деолігархічних законів. Ідеться про повернення коштів з офшорів, заборону виводити гроші в офшори, заборону приватизації стратегічних підприємств, заборону монополій та олігополій.

Розмовляв Петро СКОРИК.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: