Андрій Корчак – народжений бути Героєм

«Пробач мені, мамо! Але мусимо стояти до перемоги» – саме ці слова творили хоробру долю патріота і люблячого сина своєї землі Андрія Корчака.  Цьогоріч, 18 липня йому виповнилося б 56 років, та цьому не судилось відбутися.  І ось уже сьомий рік минає з часу трагічної загибелі героя Небесної Сотні. Але пам’ять має чудесну здатність залишати живими душі людей, які ніколи не будуть забутими в наших серцях.

 

Тому, невипадковим стало і те, що саме 16 липня, в день 30-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, та напередодні дня народження Андрія Корчака з ініціативи голови МО «Європейська Солідарність» м. Стрия Сергія Ковальчука, в кімнаті-музеї СЗШ №2 відбувся захід з нагоди вшанування пам’яті Героя Небесної Сотні. Саме в цій школі провів десять років навчання Андрій Корчак. Народжений в родині справжніх патріотів, політично-репресованих Богдана і Дарії, син став продовженням своїх батьків, гідно захищав найдорожчу для серця Батьківщину. З перших днів Майдану, а до того будучи учасником Помаранчевої революції, Андрій мав на меті стояти за свободи і права України до кінця, адже усвідомлював, що його країна потребує змін, і ці зміни залежать від кожного громадянина, і від нього зокрема. Ціна за свої націоналістичні переконання виявилась високою і непоправною. 18 лютого, під час сутичок  на вулиці Інституцькій, Андрій Корчак віддав своє життя. Україна зазнала великої втрати, Сотня втратила свого бійця, родина втратила сина і брата. 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу під час Революції Гідності Андрію Корчаку присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно. Ось це останнє слово «посмертно» лунає як млосна тиша, голосніша за будь-який розпачливий крик, як відкрита рана на тілі українського народу, що хоробрістю і болем вишиває свою історію.

Сьогодні ми говоримо про свого Героя з захопленням і пошаною, та дуже трепетно чути  про Андрія  від його рідної сестри Ольги Соломахи-Корчак. Саме вона провела екскурсію для всіх присутніх не тільки по світлинах та героїчних буднях брата, але й запросила нас у подорож його життям від самого дитинства, описуючи його радше як звичайну людину, яка хотіла здаватись непомітною для всіх, відрізняючись великою скромністю, та в той же час він був для всіх незамінним. Пані Ольга зворушливо і натхненно пригадувала, яким люблячим і турботливим був її брат, і якою силою духу він володів. «Він вірив в те, що тисячі людей, які зібралися в Києві зможуть разом домогтися змін в країні. Андрій не міг змиритися з брехнею та лицемірством,  не міг терпіти людської байдужості. А загинув він з вервечкою в руці і молитовником у кишені – своєю єдиною зброєю. Я впевнена, що загинув з думкою про маму, якій обіцяв повернутися. Герої не вмирають, вони будуть жити в наших серцях, допоки ми будемо їх пам’ятати» – говорить сестра Героя.

Завершила свою розповідь пані Ольга словами мами: «Я завжди гордилася своїм сином, а після смерті ще більше горджуся. Ми з чоловіком виховали справжнього патріота, який гідно продовжив справу своїх батьків і дідів. Хочу, щоб смерть мого сина і героїв Небесної Сотні не були даремними і Україна розквітла, щоб збулися їхні мрії і сподівання».

Молимось всією Україною, щоб слова ці справдились, і жодна смерть  не була марною. Хочеться, щоб ім’я Андрія Корчака, було втавроване янгольським світлом і хоробрим знаменом у серця кожного українця на всі віки. Україна пишається своїм Сином. Україна оплакує та шанує його подвиг і його любов.

 

Марія ПАК.

Фото автора.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НОВИНИ КРАЮ

Грошова допомога воїнам АТО (ООС)