ПРЕМ’ЄРА КНИГИ. «За дверима душі» Тараса Сорочака

Любіть українську мову! Любіть поезію! Любіть життя!» –  саме такими словами підписує свої книги для читачів поет Тарас Сорочак, збірка віршів якого нещодавно побачила світ. Книга під назвою «За дверима душі» говорить не тільки поетичними рядками, але й авторськими ілюстраціями, про те, як почався  творчий шлях і що очікується в майбутньому говоримо з автором.

«Все напевно почалося ще з дитинства, коли я любив книжки, любив читати, розглядати картини. Мені прищепили великий захват від книг ще в ранньому віці. Улюбленими моїми класиками в поезії є Ліна Костенко, Василь Симоненко, Дмитро Павличко. В прозі я неоригінальний – мені подобається творчість Пауло Коельо. Хоча, якщо брати в загальному, то улюблених авторів як таких у мене немає – книга або подобається або ні. Коли став старшим, уже в школі я писав жартівливі коротенькі віршики і читав їх своїм друзям. В підсумку сталося так, що одного разу я подумав, чому б не написати щось серйозне. Так почався  мій творчий шлях з віршів, які спочатку мені і не дуже подобались, але поступово вони ставали більш професійними. Були періоди, мабуть як і в кожного поета, коли перестаєш писати. Але потім натхнення поверталось і все продовжувалось».

Поет розповідає: «Моя збірка налічує 77 віршів. З них є вірші, які мають по двадцять років, але різниці стилістичної між ними і сучасними поезіями майже немає, тому ніхто ніколи не дізнається коли власне написаний той чи інший твір. Хоча більшість з них написані все ж таки в 2020 році. Я не робив розмежування в книзі на теми чи блоки. Чому? Тому що я хотів, щоб кожен вірш був для читача по-своєму цікавим. Щоб він не читав окремо пейзажну лірику чи філософію, а просто відкривав книгу, не знаючи наперед про що буде вірш. Проте варто сказати, що в більшості, десь на сімдесят відсотків,  тематика книги це любовна лірика.

Що стосується теми, що було першим вірш чи картина, відповім так – переважно спочатку були вірші, а потім картини. Проте деякі з них є зовсім самостійними картинами, а деякі ілюстрації створено суто під вірш.

Назву «За дверима душі» мені підказала колега по перу Зоряна Кіндратишин. Я довго думав з цього приводу, вишукував варіанти, але зупинився я все ж таки саме на цій назві. Видавець Володимир Шовкошитний, видавництва «Український пріоритет»,  погодив назву і ми її затвердили, адже в цій книзі справді розповідається якраз про все, що є в творчої людини в душі – це і любов, і спогади, і пори року, які я описав кожну з них по-своєму… Я завжди чомусь думав, що улюблена пора для мене це осінь, але зараз розумію, що і в зими є свої плюси і весна красива.

Обкладинка книги намальована мною. Це ілюстрація сучасного Стрия, на яку мене надихнули старовинні листівки з зображенням міста. Тому я намалював серію картин, але вже про Стрий в сьогоднішньому часі, одну з них зробивши центральною в своїй книзі».

Майбутні плани поета та художника є дуже насиченими: «Вже є нові вірші, які не ввійшли до цієї збірки, тому я думаю, що ця перша книга не є зупинкою, а моя творчість буде мати своє друковане продовження. Хочу писати для дітей. В менеже є ідея історії з робочою назвою «П’ять бажань Емілії» для читачів віком 6-12 років. Залишилось відредагувати текст і маю надію ця сімейна історія-казка побачить світ.

– Тарасе, скажіть чи присутня у Вашій творчості патріотична тема?

– На патріотичну і політичну тему в мене немає жодного вірша. Коли мене про це запитують я завжди відповідаю, що моя збірка, як і будь-яка книга інших поетів  – це вже є політика, адже сама поезія уже є промоцією української культури і показує мою позицію:

«Мов на долоні засинає рідний Стрий

В обіймах сплячих молодих магнолій,

Костел, величний, як мудрець старий,

Уперся шпилем в хмари охололі…».

Марія ПАК. Фото автора.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: