Євгеній ГІРНИК: “КОЖНА ЛЮДИНА ЯВЛЯЄ СОБОЮ ТЕ, ЩО ВОНА ХОЧЕ ЗРОБИТИ…”

Українська нація уже протягом багатьох століть демонструє світу свою особливу ідентичність. Це вміння об’єднуватись довкола ідеї, після падіння підніматись із ще більшою силою і відстоювати свої інтереси всупереч всьому. Усі історичні події описують незламний характер народу. І зараз українці знову показують свою волю. Зміна курсу виявилася неочікуваною. Відтепер ключові слова — це знання, молодість, нові, але “свої” люди. Чергові парламентські вибори вкотре змусили країну прокинутись.

Сьогодні наша розмова з кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №126 Євгенієм Гірником.

Євгеній Володимирович Гірник — 32 роки, одружений, виховує сина. Народився у селі Нижня Стинава на Стрийщині. Навчався у Київському національному торговельно-економічному університеті, отримав ма-гістерський ступінь менеджера зовнішньоекономічної діяльності. Паралельно здобув другу вищу освіту у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, отримав звання магістра правознавства по спеціальності господарське право. Зараз продовжує навчання в аспірантурі, готується до захисту кандидатської дисертації на тему “Розвиток суспільного сектору в інноваційній економіці”. За сумісництвом працює молодшим науковим співробітником Інституту обдарованої дитини Національної академії педагогічних наук України. З 2009 по 2016 роки працював у Державному управлінні справами Президента України.

— Євгенію Володимировичу, розкажіть про свій кар’єрний шлях у столиці і досвід, який Ви там здобули.

— Я працював у Державному управлінні справами Президента України. Його функція — господарсько-побутове забезпечення діяльності всіх центральних держструктур. Там я пройшов шлях від провідного спеціаліста до головного консультанта. Це шостий ранг держслужбовця.  Мені довелось працювати з людьми, які пройшли вищу  школу правління. Дисциплінованість, регламентованість, методичність — це перші правила якісної роботи. За сім років праці у цій сфері я перейняв всі ці навики і навчився бути успішним і фаховим. Я знаю, як функціонує держава, по якій вертикалі діють закони влади. Я знаю, який вплив має в регіонах райдержадміністрація,  міська рада, голова. І я знаю, як застосувати всі ці знання для економічного розвитку, як регіону, так і країни загалом.

— Чому Ви вирішили повернутись на Стрийщину?

— У моєї сім’ї був непростий період і я повернувся, щоб підтримати батьків і розпочати нову сторінку свого життя. Тут я почав все з початку. Пройшов весь ланцюжок діяльності. Мені відома робота вантажника і механіка, будівельника і менеджера. Все це нова галузь, яка відкрила мені іншу сторону державотворення.  Зараз я є комерційним директором у структурі сімейного бізнесу. До речі,  проблеми малого та середнього бізнесу в Україні також потребують негайного вирішення.

— Чому Ви вирішили балотуватись до Верховної Ради?

— Після Революції Гідності було зрозуміло, що на швидкі зміни розраховувати не варто. Війна забрала чимало ресурсу, українці виснажились боротьбою і не хочуть більше втрачати. Саме тому майже інтуїтивно в народу виник запит на нові обличчя. Люди не хочуть більше старої системи. Повернути втрачене і спрямувати курс на розвиток можна тільки з новим поколінням, що виросло на європейських цінностях. Моя перемога на виборах покаже молоді, що не треба боятися брати на себе відповідальність. І свої знання можна і треба використовувати на благо своєї землі і свого народу.

— З якою програмою йдете до виборця?

— Україна — велика, багата та сильна європейська держава. Це головна ціль, це не лозунг. І насправді цього можна досягнути. Я для себе визначив основні моменти, які гальмують розвиток країни. Детально вивчив всі проблемні зони і окреслив шляхи їх вирішення. Ключових завдань є кілька. Особливу увагу я приділяю питанням сім’ї, тому що це те, що завжди і для кожного буде найважливішим. Держава для людини, а не людина для держави. Маю намір працювати над програмами, які підтримуватимуть одиноких матерів, дітей-інвалідів, людей з обмеженими можливостями. Ця категорія населення має хіба статус, але захисту дуже мало. Їх соціальне та матеріальне становище обов’язково треба піднімати.

Щастя — це не утопія. Це стан, в якому можуть перебувати українці, якщо відчуватимуть безпеку, комфорт та добробут у своїх сім’ях. Коли є робочі місця і гідна зарплатня, коли є доступ до якісного медичного обслуговування і освіти, коли є віра в соціальну справедливість та в судову систему. Це всі напрямки, на які спрямую свою діяльність.

— А як щодо загальнонаціональних проблем?

— Найперше — це припинення війни. Тут моя позиція чітка і безкомпромісна. Організм  життєздатний тоді, коли у ньому діють всі його частини. Повернення анексованого Криму і акваторій Чорного та Азовського морів і відновлення українського кордону між Донбасом та Російською Федерацією. Щоб цього досягнути, боротимусь за модернізацію Збройних Сил України і за створення професійного національного війська на основі інноваційної інфраструктури підготовки молодих кадрів.

Особливої уваги потребує і українська економіка. Постійна нестабільність, монополісти, олігархи, “тіньові” схеми підривають її з середини. Нам вкрай необхідно відновлювати виробничу сферу, а також індустріально-технологічну галузь. Боротись за прозорість прибутків і справедливість їх розподілу. Залучати іноземні інвестиції та міжнародні гранди до різних сфер суспільного життя.

— Ваш виборчий округ — це Стрийщина та Жидачівщина. Яким Ви бачите регіональний розвиток краю?

— Регіональний розвиток — це один з напрямків, який для мене є дуже важливим. Я тут народився і живу, тому добре знаю перед якими викликами стоять місцеві мешканці. Щоб розвиватись потрібні можливості, підтримка і відповідальність місцевої влади. Над цим і працюватиму. Я зобов’язуюсь лобіювати інтереси регіону у ВР і брати активну участь у житті краян. Мені завжди була неприємна позиція таких депутатів, які приїжджали на округ тільки перед виборами з “мішком” обіцянок. Мабуть, це одна з причин, чому я вирішив податися на вибори. Ця система діє роками і її треба позбутися.

— Яким Ви є поза політикою та роботою?

— Я звичайна людина, чоловік, який дуже любить свою сім’ю.  Весь свій вільний час я проводжу із своїм маленьким сином. В його очах бачу весь світ і відчуваю велику відповідальність за його майбутнє. Я виріс у селі і з повагою ставлюся до землі та до людей. Шаную традиції та звичаї нашого краю. Це прищеплюється, мабуть, “з молоком” (сміється). До цього часу залишився вірним маленькій сільській церкві. І обов’язковим щорічним ритуалом для мене є у часі різдвяних свят колядувати від хати до хати “на церкву”. Це все ніби й дрібниці, в автобіографії про таке не напишеш. Але саме ці моменти не дають мені забути, що найбільший дар — це життя. І я не маю права ним знехтувати. Єдиний мій принцип, з яким крокую по життю — це  бути чесним перед собою, людьми та Богом.

                                                    Анжела МАРГОЛИЧ.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: