Українська нація уже протягом багатьох століть демонструє світу свою особливу ідентичність. Це вміння об’єднуватись довкола ідеї, після падіння підніматись із ще більшою силою і відстоювати свої інтереси всупереч всьому. Усі історичні події описують незламний характер народу. І зараз українці знову показують свою волю. Зміна курсу виявилася неочікуваною. Відтепер ключові слова — це знання, молодість, нові, але “свої” люди. Чергові парламентські вибори вкотре змусили країну прокинутись.

Сьогодні наша розмова з кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №126 Євгенієм Гірником.

Євгеній Володимирович Гірник — 32 роки, одружений, виховує сина. Народився у селі Нижня Стинава на Стрийщині. Навчався у Київському національному торговельно-економічному університеті, отримав ма-гістерський ступінь менеджера зовнішньоекономічної діяльності. Паралельно здобув другу вищу освіту у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, отримав звання магістра правознавства по спеціальності господарське право. Зараз продовжує навчання в аспірантурі, готується до захисту кандидатської дисертації на тему “Розвиток суспільного сектору в інноваційній економіці”. За сумісництвом працює молодшим науковим співробітником Інституту обдарованої дитини Національної академії педагогічних наук України. З 2009 по 2016 роки працював у Державному управлінні справами Президента України.

— Євгенію Володимировичу, розкажіть про свій кар’єрний шлях у столиці і досвід, який Ви там здобули.

— Я працював у Державному управлінні справами Президента України. Його функція — господарсько-побутове забезпечення діяльності всіх центральних держструктур. Там я пройшов шлях від провідного спеціаліста до головного консультанта. Це шостий ранг держслужбовця.  Мені довелось працювати з людьми, які пройшли вищу  школу правління. Дисциплінованість, регламентованість, методичність — це перші правила якісної роботи. За сім років праці у цій сфері я перейняв всі ці навики і навчився бути успішним і фаховим. Я знаю, як функціонує держава, по якій вертикалі діють закони влади. Я знаю, який вплив має в регіонах райдержадміністрація,  міська рада, голова. І я знаю, як застосувати всі ці знання для економічного розвитку, як регіону, так і країни загалом.

— Чому Ви вирішили повернутись на Стрийщину?

— У моєї сім’ї був непростий період і я повернувся, щоб підтримати батьків і розпочати нову сторінку свого життя. Тут я почав все з початку. Пройшов весь ланцюжок діяльності. Мені відома робота вантажника і механіка, будівельника і менеджера. Все це нова галузь, яка відкрила мені іншу сторону державотворення.  Зараз я є комерційним директором у структурі сімейного бізнесу. До речі,  проблеми малого та середнього бізнесу в Україні також потребують негайного вирішення.

— Чому Ви вирішили балотуватись до Верховної Ради?

— Після Революції Гідності було зрозуміло, що на швидкі зміни розраховувати не варто. Війна забрала чимало ресурсу, українці виснажились боротьбою і не хочуть більше втрачати. Саме тому майже інтуїтивно в народу виник запит на нові обличчя. Люди не хочуть більше старої системи. Повернути втрачене і спрямувати курс на розвиток можна тільки з новим поколінням, що виросло на європейських цінностях. Моя перемога на виборах покаже молоді, що не треба боятися брати на себе відповідальність. І свої знання можна і треба використовувати на благо своєї землі і свого народу.

— З якою програмою йдете до виборця?

— Україна — велика, багата та сильна європейська держава. Це головна ціль, це не лозунг. І насправді цього можна досягнути. Я для себе визначив основні моменти, які гальмують розвиток країни. Детально вивчив всі проблемні зони і окреслив шляхи їх вирішення. Ключових завдань є кілька. Особливу увагу я приділяю питанням сім’ї, тому що це те, що завжди і для кожного буде найважливішим. Держава для людини, а не людина для держави. Маю намір працювати над програмами, які підтримуватимуть одиноких матерів, дітей-інвалідів, людей з обмеженими можливостями. Ця категорія населення має хіба статус, але захисту дуже мало. Їх соціальне та матеріальне становище обов’язково треба піднімати.

Щастя — це не утопія. Це стан, в якому можуть перебувати українці, якщо відчуватимуть безпеку, комфорт та добробут у своїх сім’ях. Коли є робочі місця і гідна зарплатня, коли є доступ до якісного медичного обслуговування і освіти, коли є віра в соціальну справедливість та в судову систему. Це всі напрямки, на які спрямую свою діяльність.

— А як щодо загальнонаціональних проблем?

— Найперше — це припинення війни. Тут моя позиція чітка і безкомпромісна. Організм  життєздатний тоді, коли у ньому діють всі його частини. Повернення анексованого Криму і акваторій Чорного та Азовського морів і відновлення українського кордону між Донбасом та Російською Федерацією. Щоб цього досягнути, боротимусь за модернізацію Збройних Сил України і за створення професійного національного війська на основі інноваційної інфраструктури підготовки молодих кадрів.

Особливої уваги потребує і українська економіка. Постійна нестабільність, монополісти, олігархи, “тіньові” схеми підривають її з середини. Нам вкрай необхідно відновлювати виробничу сферу, а також індустріально-технологічну галузь. Боротись за прозорість прибутків і справедливість їх розподілу. Залучати іноземні інвестиції та міжнародні гранди до різних сфер суспільного життя.

— Ваш виборчий округ — це Стрийщина та Жидачівщина. Яким Ви бачите регіональний розвиток краю?

— Регіональний розвиток — це один з напрямків, який для мене є дуже важливим. Я тут народився і живу, тому добре знаю перед якими викликами стоять місцеві мешканці. Щоб розвиватись потрібні можливості, підтримка і відповідальність місцевої влади. Над цим і працюватиму. Я зобов’язуюсь лобіювати інтереси регіону у ВР і брати активну участь у житті краян. Мені завжди була неприємна позиція таких депутатів, які приїжджали на округ тільки перед виборами з “мішком” обіцянок. Мабуть, це одна з причин, чому я вирішив податися на вибори. Ця система діє роками і її треба позбутися.

— Яким Ви є поза політикою та роботою?

— Я звичайна людина, чоловік, який дуже любить свою сім’ю.  Весь свій вільний час я проводжу із своїм маленьким сином. В його очах бачу весь світ і відчуваю велику відповідальність за його майбутнє. Я виріс у селі і з повагою ставлюся до землі та до людей. Шаную традиції та звичаї нашого краю. Це прищеплюється, мабуть, “з молоком” (сміється). До цього часу залишився вірним маленькій сільській церкві. І обов’язковим щорічним ритуалом для мене є у часі різдвяних свят колядувати від хати до хати “на церкву”. Це все ніби й дрібниці, в автобіографії про таке не напишеш. Але саме ці моменти не дають мені забути, що найбільший дар — це життя. І я не маю права ним знехтувати. Єдиний мій принцип, з яким крокую по життю — це  бути чесним перед собою, людьми та Богом.

                                                    Анжела МАРГОЛИЧ.