Андрій Дуліб’яник про перспективи розвитку гірської Дрогобиччини

Довгі роки забуті владою гірські села Дрогобиччини занепадають, але реформа децентралізації,  створення окремого гірського Східницького ОТГ відновила у місцевих мешканців надію на позитивні зміни. Відомий в Дрогобиччині підприємець, меценат, громадський діяч  вважає гірську  місцевість краєм із великими  можливостями не тільки в сфері туризму та рекреації, але і у галузі сільського господарства.  За рахунок чого може виживати і розвиватися гірська місцевість Андрій Дулібяник розповідає нашим читачам.

Гірські села мають величезний природний і людський ресурс, який  необхідно максимально задіяти. Найбільшу  ставку варто робити на екопродукцію. Зараз селяни свою продукцію  збувають або за невигідними цінами закупівельникам, або змушені самотужки її продавати на ринках, часто стихійних.  Маємо іти іншим шляхом: розвивати напрямок ЕКО-продукція. Потрібно створити в регіоні  мережі магазинів та сільськогосподарські  ринки  із органічною продукцією  безпосередньо від  виробника.  Це складний процес, його  реалізація  потребує підтримки влади,  облаштування лабораторій, дотацій, пільг  в оподаткуванні і т.д.  Але  від його реалізації виграють усі: мешканці міст матимуть змогу харчуватися  екологічно чистими  продуктами, селяни отримають ринок збуту і гідну винагороду за свою працю.  Паралельно будуть створюватися  нові робочі місця, стане знову затребуваною професія  ветеринара, лаборантів та ін.

– Назвіть  конкретно, які  напрямки  перспективні на Дрогобиччині?

– Перелік  великий. Починаючи від заготівлі  ягід, грибів, та інших цінних дарів карпатського лісу. Якщо в селах створювати кооперативи, які підтримуватиме держава (надання приміщення, надання холодильно-сушильних установок, пільгове оподаткування  та ін.),  то  вже наступного дня сільські діти понесуть туди  чорницю, малину, лікарські трави, тощо.

Це дасть поштовх до відродження тваринництва.  Якщо селянин, який вирощує велику рогату худобу,  буде впевнений, що зможе її  вигідно реалізувати, то він не буде їхати закордон, а працюватиме вдома, на батьківській землі. Якщо мешканці сіл знатимуть, що за заготовлені лікарські трави, як от шипшину, звіробій, цвіт липи,  можна отримати гроші, то вони заготовлятимуть   сировину цілими сім’ями.  Пригадаймо, такі заготівельні   пункти  у нас колись  були чи не в кожному селі. Але наші можновладці  довгі  роки  замість того, щоб розвивати і удосконалювати надбання попередників, все знищили, не запропонувавши натомість нічого.

Тим часом в Європі, та й в Україні також,  така продукція набирає все більшої популярності.  Карпатський чай, грибну юшку, малиновий джем  вам запропонують чи не в кожному  ресторані  Львівщини.  Ця продукція  затребувана, але одноосібно мало хто із гірського села може налагодити ринок збуту.  А якби були кооперативи, робота була б для всіх.

– А чи витримає конкуренцію еко-продукція, до прикладу,  із заводськими молокопродуктами, адже ціни на органічну продукцію, зрозуміло що будуть вищі?

– Завжди є і буде певна кількість людей, які прагнуть здорово і корисно харчуватися. І їх кількість лише зростатиме.  В питанні налагодження реалізації є ще один дуже важливий момент. Всі ми хочемо, щоб наші діти  харчувалися поживною, здоровою їжею. І постачання молокопродуктів із чистої карпатської зони в дитячі садочки та школи наших міст радо б вітали всі батьки, навіть за додаткову оплату.  То чому не почати налагоджувати цей процес?  Вважаю, що влада новоствореного  Східницького  ОТГ  у взаємодії із  іншими  ОТГ району уже з перших днів повинні   працювати  над такими  спільними проектами, які будуть корисні для всіх.

– Окрім розвитку  кооперацій в гірській місцевості,  які ще  маєте ідеї та пропозиції?

– Дуже  перспективний проєкт  у гірському ОТГ, де немає газопроводу – створення комунального підприємства із ліцензією на заготівлю деревини для опалення бюджетних закладів ОТГ (школи , садочки, народні доми, адмінбудівлі тощо).  Окрім заготівлі лісу таке підприємство мало б займатися відновленням лісового фонду.   Реалізація такого проекту – це, знову ж таки, нові робочі місця, ефективне господарювання, а найголовніше: збереження нашого національного багатства – лісового фонду Карпат. Як бачимо, роботи  в наших горах – непочатий край.  Ідей, які завідомо успішні – безліч. Але для їхньої реалізації необхідна одна важлива  умова:  підтримка держави. Саме держава має підставити плече  коопераціям, які  займатимуться  місцевими промислами та створюватимуть сільськогосподарський еко-продукт. Це і будуть реальні кроки влади зі створення робочих місць та  збереження   наших людей  від виїзду за кордон.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: