Зрозуміти  і  підтримати

В історії України є багато сумних сторінок. Чорнобильська катастрофа – одна з найтрагічніших. Ще до 26 квітня 1986 року фраза мирний атом асоціювалася з добробутом людей, дешева електроенергія, але після цієї дати ці слова стали згадуватись, з такими словами, як горе, смерть, лихо. Пройшло 33 роки, і про Чорнобильську трагедію потрохи забувають.

Не такий гострий біль, не така пекуча тривога, та лихо не відійшло, воно ще з нами, і насіння, посіяне ним, проростає онкологічними захворюваннями, малозрозумілими ускладненнями хвороб. Попіл полинової зірки ще довго болітиме в наших серцях.

Цьогоріч, 25 квітня будучи на реквіємі, присвяченому пам’яті чорнобильців мені було дуже сумно, адже з кожним роком, бачиш менше знайомих людей, які б прийшли і віддали данину шани загиблим чорнобильцям. Нещодавно мене, як заступника виконавчого директора БФ Олега Канівця «Добре серце» голова організації «Союз Чорнобиль України» Стрийщини  Степан Михайлик запросив на засідання координаційної ради, де йшла мова про те, що на даний час благодійний фонд, налагоджує гуманітарну співпрацю з країнами Європи. Звичайно, за словами керівника, фонд у рамках міжнародної співпраці буде допомагати Стрийській організації чорнобильців. Вшановуючи пам’ять тих, кого немає серед нас, цінуймо живих і велике спасибі за подвиг.

Петро ЛУЧКО. Фото Лева РІШКА. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: