З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ. Час іде та біль втрати не зникає

Ветерани АТО, побратими, члени «Спілки учасників АТО Стрийщини», часті гості в домі Марії Грицан у селі Великі Дідушичі Стрийського району. Вона приймає хлопців щиро, з материнською любов’ю та вдячністю. Днями, автор цих рядків з побратимом Євгеном Олексяком (члени «Спілки учасників АТО Стрийщини») вчергове відвідали матір кіборга Андрія Грицана пані Марію. 

 

Як завжди зустріч була дуже теплою, щирою. За горнятком кави поспілкувались, поділились радощами та труднощами, обговорили шляхи вирішення проблем. Саме в липні місяці п’ять років тому за результатами ДНК експертизи ідентифікували тіло Андрія. “Уже п’ять років проминуло, а біль у серці б’є і б’є…”, – гірко звучать слова матері, адже кожен день вона живе з великою втратою найдорожчого, частини серця, душі, рідного сина. Тому наше завдання віддавати шану, повагу та надавати всебічну допомогу.

Пройшло вже більш як 5 років, як в російсько-українській війні, при захисті Донецького аеропорту героїчно загинув наш земляк, уродженець с. Великі Дідушичі  Грицан Андрій Володимирович – стрілець 9-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону  80-ї окремої аеромобільної ордена Червоної Зірки бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 6 вересня 1991 року. У 2009 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Великі Дідушичі, у 2011 році – Стрийське вище художнє професійне училище. У 2011-2012 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Служив у роті снайперів 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України. З 2013 року працював оператором верстатів на заводі товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні» в місті Стрий Львівської області.

У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 80-му окремому аеромо­біль­ному ордена Червоної Зірки полку Високо­мо­більних десантних військ Збройних Сил України. З осені 2014 року брав участь в антитеро­рис­тич­ній операції на сході України. Позивний «Кап­тьор». З 12 січня 2015 року перебував в новому тер­міналі Міжнародного ае­ро­порту «Донецьк», де брав безпосередню участь в обороні аеро­пор­ту.

20 січня 2015 року солдат Грицан зник безвісти після підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху нового терміналу Міжнародного аеропорту «Донецьк». 2 липня 2015 року тіло Андрія Грицана було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК. 8 липня 2015 року похований на кладовищі села Великі Дідушичі.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (22.09.2015 р., посмертно), недержавною нагородою – орденом «Народний Герой України» (03.12.2016 р., посмертно). 1 листопада 2015 року в рідному селі Героя  на фасаді будівлі загальноосвітньої школи, де навчався Андрій Грицан, йому відкрито барельєф.

Залишились мати та молодша сестра. Час іде, біль втрати притуплюється, а пам’ять про Героя навічно залишиться в наших серцях.

Юрій ДРАПАЛЮК,

голова «Спілки учасників АТО Стрийщини».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: