13 грудня – cвято Андрія Первозванного
{mosimage}Андрій Первозванний – один з Христових апостолів, брат апостола Петра, покровитель України, Росії та Шотландії. З цим святом пов’язано багато цікавих і неординарних звичаїв. Так, в ніч з 12 на 13 грудня, молоді хлопці роблять «збитки» незаміжнім дівчатам, таким чином привертаючи увагу. Дівчата ж ворожать на свого судженого.

У минулому столітті гадання втратили свою магічну функцію і
перетворилися на традиційні розважальні ігри, що супроводжуються жартами
та забавами. Проте зараз все частіше, особливо на наших теренах,
відроджують давні традиції українського народу. Що не кажіть, а
цікавість – рушійна сила. Нам завжди кортить дізнатися про майбутнє, про
долю, про судженого-рядженого.
І тут у пригоді нам стає усна народна
творчість. На щастя до нас дійшло багато різних традицій, звичаїв.
Колись дуже популярні Андріїівські вечорниці і сьогодні викликають
чимале зацікавлення.
Можна сказати, що Андріївські вечорниці – перше
велике передноворічне свято. Воно  віщує початок приємної святкової
метушні. Це, перш за все, молодіжне свято. Відзначалось воно за старим
стилем 30 листопада, а нині – 13 грудня. Не зважаючи на містичну дату,
молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами та розвагами. На
Андрія вдавалися до різноманітних прийомів любовно-шлюбної магії:
засівання конопель, ворожінь із балабушками, калитою. Ці ворожіння мали
відповісти на такі основні питання: чого чекати в Новому році – шлюбу чи
смерті; якщо шлюбу – то хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим.
Намагалися також дізнатися про матеріальне  становище майбутнього
чоловіка, його професію, хто головуватиме в родині.
Одним з
найпопулярніших видів ворожіння було зняття чобота з ноги дівчини та
кидання його, з закритими очима, якомога далі. Після чого дивилися на
носик чобота, в який бік він показував, з того боку прийде її наречений.
Ворожінь існує  безліч. Звичайно, деякі втратили свою актуальність і не
побутують зараз, а деякі навпаки – з покоління в покоління передаються
роками від матері до доньки, від бабусі до онуки.
Серед сучасної молоді найпопулярніші такі ворожіння:
І.
Беруть перстень, галузку мирту, ляльку й паперову квітку і кожну річ
кладуть під окрему тарілочку. Найперше старшій дівчині долю вгадують.
Всі за неї хвилюються, бо хочуть знати, чи вийде швидко заміж, чи ще
буде цей рік дівувати. Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна
надія… Якщо під тарілкою буде перстень, то скоро заміж вийде; якщо —
квіточка, то ще дівуватиме; якщо мирт, то незабаром її розлука з милим
чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме;
ІІ.
Вибігають дівчата на подвір’я і навмання стають біля частини паркану,
кілки рахують та так промовляють: «Молодець, старець». Останній кілок
обов’язково оглядають. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині
випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде
такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий,
грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної
кепкують, жартують… Вірять — не вірять, а все ж трішки хвилюються, бо
вийти заміж за вродливого хлопця всі бажають;
{mosimage}ІІІ. Беруть чобіт у
дівчини, від стіни до порога переставляють і так промовляють: «Молодець,
удівець, буду дівувати», — і на кого вийде, то таку долю ця дівчина
буде мати:
IV. На аркушах паперу пишуть ім’я хлопців, потім
перемішують їх, кладуть у шапку і собі «хлопця вибирають». Вірили: яке
ім’я витягне дівчина, то таке матиме її суджений (зараз це ворожіння
найпопулярніше. Дівчата кладуть аркуші з папером під подушку і зранку
витягують);
V. На дзеркалі впізнавали свою долю. У цій ворожбі
дівчина має бути сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед
дзеркалом, а з обох боків свічки засвітити й промовляти:
Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З’єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Завжди
Андріївські вечорниці були особливими. У цей вечір, щоб хлопці не
зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен
хлопець «пустує».
Колись, коли я навчалась ще у 10-му класі, ми з
дівчатами ворожили так: ввечері 12 грудня потрібно було перед сном
вмитися чистою водою над тарілкою. Потім витягнути з віника кілька
прутиків і з них зробити «місток» через водичку в тарілці й поставити її
під ліжко в місці де подушка. І сказати такі слова: «Милий, приснись,
на містку зупинись». І уві сні мав з’явитися майбутній наречений.
До
речі, моїй однокласниці приснився її сусід по парті й через декілька
років вони побралися й досі живуть разом щасливо. З мене ж довго
кепкували, бо мені наснився тоді наш вчитель з математики і нічого,
окрім жартів, це не викликало. Та попри те, що мій сон не був віщим, я
досі вірю у магію цієї Андріївської ночі. Щиро вітаю усіх Андрійчиків з
іменинами, а дівчатам бажаю вдалих ворожінь!

Наталія КАРПЕНКОВА      
Фото з сайту www.zakarpattya.net.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: