ЧИТАЧІ «ФОРТУНИ» ПРО ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ В ЖІНОЧОМУ КОЛЕКТИВІ

Людина проводить на роботі практично половину свого життя не враховуючи часу, коли ми спимо. Щоб робота була ефективною і приносила крім грошей ще й задоволення, важливим залишається той факт, які взаємини склалися в тому чи іншому робочому колективі між співпрацівниками. Адже в приємній дружній атмосфері і працюється легше.

Жіночий колектив – це дивовижне явище, в якому не спрацьовує ні один з принципів логіки. Тут звіти, баланси, графіки та цифри тісно переплітаються з нескінченними чаюванням, задушевними розмовами та й чого гріха таїти… з плітками. Подібний колектив називають ще серпентарій чи «клубом змій», в ньому складаються особливі умови, вижити в яких може не кожен.

Адже, як показує практика, працювати в такому колективі комфортно до тих пір, поки не трапиться якийсь конфлікт. І ось тоді або хтось звільняється, а в іншому випадку його чекає систематичне цькування і навіть психологічний терор.

Як правило, жіночі колективи у школах, садочках, лікарнях, бібліотеках, салонах краси. Ми вирішили з’ясувати у наших читачів, що вони думають про особливості роботи в жіночому колективі?

 

Романа ЧЕРНИХ, вчитель фізики ССШ №4 м. Стрий

Працюю в жіночому колективі 27 років. Що можу сказати? Жіночий колектив – штука непроста, але душевна. Ми всі різні, зі своїми плюсами і мінусами, своїми характерами і настроями, своїми поглядами на життя. Але за законами фізики – різнойменні полюси притягуються. Так і в нас, кожен доповнює одне одного. Я працюю в хорошому колективі. Всяке буває. То – життя!

Але за будь-яких обставин потрібно залишатися людиною. Потрібно поважати себе і ближнього, потрібно бути дипломатом – перше думати, а потім говорити, а ще вміти тримати язик за зубами. Як на мене, найкраща зброя, захист від всяких інтриг, то усмішка і щирість. Вони ламають будь-яку броню і відкривають доріжку, як до серця дитячого, так і дорослого, незалежно від віку чи статі.

Ще хочу подякувати колегам-чоловікам за розуміння, за підтримку і опору. Щиро вітаю прекрасну половину людства зі святом Весни. Нехай на серденьку завжди буде спокійно та затишно. Прошу в Бога миру для України, а також добра, радості, весняного настрою та здійснення мрій для всіх нас у Господній ласці та опіці.

Оксана ВИШИНСЬКА, головний лікар Стрийської дитячої міської лікарні 

Більшу частину життя ми віддаємо роботі, шукаємо колектив, в якому нам комфортно і спокійно для плідної ефективної роботи. Волею долі, протягом 32 років працюю в чудовому жіночому колективі Стрийської міської дитячої лікарні.

Жодної миті не замислювалась над тим, щоб покинути цей колектив. Мабуть, жіночий медичний колектив відрізняється від всіх інших, тому що саме в медичному закладі всі повинні бути одностайними, чесними, чуйними, доброзичливими, милосердними, адже успіх кожної людини залежить від роботи команди. Тому всі повинні бути як одне ціле. Не можуть працювати сам по собі лікар, медсестра і молодший персонал. У нас немає ніякої конкуренції і не може бути, всі завжди розуміють і допомагають один одному.

У нашому колективі завжди панує здорова атмосфера, що залежить перш за все від людських якостей, рівня вихованості працівників. У нас працюють однодумці для досягнення спільної мети – врятувати життя і здоров’я кожній дитині. Жінки-медики в нас самодостатні, впевнені в собі, яскраві, сильні, розумні. Сучасна жінка повинна мати силу поєднювати роботу, професійний ріст, громадські обов’язки, материнство, при цьому бути дружиною, мамою, господинею в домі, професіоналом у роботі і все у неї має виходити.

Вважаю, що жінка в колективі завжди має бути приємна і усміхнена, адже це завжди позитивний заряд для працівників. На зовнішній вигляд завжди має бути приваблива. Однозначно, завжди на роботі ми ділимося з колегами тим, що відбувається в нашому житті, а більш особисте треба залишити для подруг і родичів. Ми завжди радіємо успіхам і досягненням всіх наших дітей і внуків.

Щоб організувати своє кар’єрне зростання, треба навчитися розподіляти свої сили, вміння і час, важливо вміти керувати собою. Для кар’єрного росту найголовніше навчитися ладити з людьми, йти на компроміси, знаходити спільну мову з колегами, підлеглими і керівництвом. Вірити в себе і прагнути. Без праці і кар’єрного зростання не буде.

Щоб колектив жіночий був міцний і дружній, важливим є чесність і вірність, це звичайно дорогий подарунок, якого не можна чекати від «дешевих» людей. Найстрашніше, що може бути в колективі, це заздрість і брехня, адже заздрість це страшний звір у будь-якому колективі. І однозначно, коли людина звикла обманювати, до неї ніколи не буде довіри.

Пам’ятаймо про це. Кажуть, від брехні ніхто не вмирав. Це правда, але помирають душа, дружба, довіра і людяність. Звичайно атмосфера в жіночому колективі багато в чому залежить від нас, від нашого бажання та вміння ладити з колегами і приймати їх такими, які вони є.

І взагалі, жіночий колектив Стрийської міської дитячої лікарні може бути прикладом справжніх дружніх жіночих взаємовідносин у колективі. Я бажаю нашим чарівним жінкам, щоб у ваші двері завжди стукали лише хороші люди, цікаві події та добрі звістки! Великого кохання вам, вічної молодості і краси!

Роман БУНИК, директор Стрийської хорової школи «Щедрик»

На сьогодні у нашому колективі усього 31 працівник і 24 з них – представниці прекрасної статі. Нам чоловікам, хоч ми у меншості, дуже комфортно працювати у такому квітнику. Взагалі у хоровій школі «Щедрик» я від самого відкриття, а це 1991 рік і на керівній посаді з 1998 року, тому можна сказати, що формував цей колектив і знаю кожного з усіма його плюсами і мінусами.

Думаю, що важливим у жіночому колективі є такий момент, як вміти дякувати та хвалити. Тоді це стимулює жінок бути ще кращими і все вдається. Завдання ставити потрібно тактовно і не в наказовій формі. У часі чаювання чи на перервах, звісно ми спілкуємося не тільки на робочі теми. Варто говорити взагалі про життя, про те, що кого турбує, а от особисте життя все ж має залишатися особистим.

Дуже важливим є підтримка колег, якщо трапляється якесь нещастя, хвороба не дай Боже. Можна й матеріально допомогти – це не буде зайвим і добрим словом. Звичайно бували різні ситуації та переконаний, що воювати з жінками ні в я кому разі не можна. Я зазвичай знаходжу компроміс і намагаюся згладжувати «гострі кути», буваю лояльним у деяких питаннях.

Зазвичай на 8 Березня ми з колегами чоловіками даруємо жіночій половині нашого колективу квіти та на дошці пишемо привітання. А вже на День матері, обов’язково, святковий концерт та слова шани і любові берегиням сімейного вогнища.

 

Михайло ОЛІЙНИК, заступник головного редактора газети «Фортуна»

У вересні 2005 року я прийшов працювати у редакцію газети «Фортуна». На той час у штаті газети було 4 жінки. Я так би мовити «розбавив» їх жіночий колектив. Йшли роки, а жінок у редакції прибавлялося. І ось на даний час у нас працюють 9 жінок та 2 чоловіка, один з яких я. Це не враховуючи двох жінок з нашої газети «Твоя Фортуна» (Дрогобич). Жіночий колектив — це особлива атмосфера.

На жаль, як правило, жіночі колективи ласкаво називають серпентаріями і намагаються триматися від них подалі – саме в них найбільш поширений мобінг, а плинність кадрів – найвища. Однак це не стосується нашої редакції. У нас завжди затишна і по-домашньому спокійна атмосфера. Я взагалі вважаю, що наш колектив є взірцем, еталоном європейського колективу.

Ми разом відзначаємо дні народження працівників та газети, корпоративи, тощо. Хотів би зазначити, що на роботі у моєї дружини – теж суто жіночий колектив. І повірте мені, там теж панує дружба, взаємоповага та розуміння. Що ж стосується того чи варто обговорювати своє особисте життя на роботі, то я вважаю, що потрібно. Це жахливо, що перебуваючи поруч 8-9 годин на добу люди нічого не знають і не хочуть знати один про одного.

Що ж це тоді за колектив? Щоб нормально і впевнено почувати себе в жіночому колективі, слід вибрати власну лінію внутрішньо-колективної політики, що не суперечить правилам колективу і одночасно не вимагає переступати через себе. І на закінчення зазначу, що мені дуже комфортно працювати у жіночому колективі і я би ніколи не проміняв його на чоловічий.

Хоча можливість у мене така була і не одна. Щось або хтось, тримає мене у нашому дружньому колективі. Скажу тільки одне – як Ти відносишся до колективу, так колектив буде відноситися до Тебе. Я поважаю і не ображаю своїх дівчат, а вони сподіваюся – поважають і мене!

Розпитувала Наталія КАРПЕНКОВА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: