Читачі «Фортуни» про день української писемності та мови

9 листопада День української писемності та мови. Це свято було встановлено Указом Президента України від 6-го листопада 1997 року і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

У День української писемності і мови щороку, починаючи з 2000 року, на Українському радіо проходить Всеукраїнський диктант національної єдності. Загальна кількість листів з радіодиктантами перевищує 10000 з усіх областей нашої країни, а також із закордону (Білорусі, Бельгії, Німеччини, Молдови і інших держав) щорічно отримує Українська радіокомпанія.

Серед учасників – представники самого різного віку і найрізноманітніших професій – від студентів і школярів до робітників, військових, домогосподарок і пенсіонерів. Тому напередодні святкування ми запитали у читачів «Фортуни»: чи брали участь у радіодиктанті? Як привити любов до рідної мови, як переконати тих, хто не вважає за потрібне вчити українську мову, що державну мову треба знати?

 

Володимира ШИМАНСЬКА, провідний методист Стрийської РЦБС

Пам’ятаймо, рідна мова дається Богом, чужа людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. Факт про встановлення Дня української писемності та мови аж у 1997 року говорить сам за себе: що до рідної мови нікому не було діла. Наш діамант, наша мова лежала на дорозі, і ніхто не пізнавав цього діаманта. В. Самійленко так образно описав процес пробудження національної свідомості, а в першу чергу – до рідної мови.

9 листопада – день народження святого Нестора- літописця, упорядника (є версія, що автор) «Повісті временних літ», автора християнської літератури про життя святих та аскетів, продовжувача основників слов’янської абетки. Встановлення Дня української мови – це нагадування всім, хто живе на нашій землі, хто мав би служити своєму народу, бо кому як не їм чітко усвідомлювати: рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави.

Фахівці бібліотечної справи активно долучаються до всіх заходів, пробують свої мовні знання і в диктантах, і на мовознавчих студіях, і, звичайно, є активними в популяризації української книги, рідного слова, даного Богом. Жодного дня без слова Шевченка – таку роботу проводять бібліотекарі, щоб як «дзвін тривоги калатало його слово». Маємо обов’язок працювати так, щоб мова… «коштовним добром вона буде у нас, щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас…».

 

Іван ЛЕВИЦЬКИЙ, активний стриянин, поет

Я декілька разів брав участь у написанні аудіодиктанту національної єдності. Справа ця (аудіодиктант) – хороша. Адже мова – невід’ємний атрибут держави. Свідомі громадяни повинні державну мову поважати. На превеликий жаль, у нашому місті Стрию тієї любові не видно. Достатньо поглянути на вивіски та рекламу. Там панують слова чужі, іноземні. Такого не було навіть за часів Радянського Союзу.

Принижуючи рідну мову, ми принижуємо себе. Інша справа, коли рідну мову збагачують надбанням інших народів. Я, на даний час, займаюся перекладами гарних, якісних творів з англійської, італійської, іспанської, німецької та російської мов на українську. У цьому мені допомагає наш відомий стрийський композитор та співак Михайло Золотуха та інші шановані і небайдужі люди.

Вважаю, що така праця допомагає переконатися в тому, що українська мова є не гіршою від інших, та сприятиме вивченню української мови людьми інших національностей. А на рівні держави необхідно розвивати українську економіку, для того, щоб нас поважали.

 

Олег ФИЛИК, депутат Стрийської міської ради, правник

Мова була, є і буде націотворним чинником та головною безпековою компонентою держави – Україна. Саме вона позбавить нас психологічного комплексу вторинності, знівелює відсутність вартісної ідеології та стане фактично запобіжником атрофії моралі в суспільстві.

Саме за допомогою мови, за допомогою слова, нам вдається наступально відстоювати кожен сантиметр національної гідності – наполегливіше, стратегічніше, дисциплінованіше. Лише мова стратифікує наше дуже поруйноване та перемішане суспільство. На превеликий жаль у традиційному аудіодиктанті національної єдності участі не брав.

 

Галина МАРТИНІВ, бібліотекар с. Лисовичі

На жаль, участь у диктанті не брала, однак пробувала свої сили у знанні української мови у багатьох тестах та вікторинах, які зараз дуже часто трапляються в інтернеті. Результат виявився не найгірший, проте є ще над чим працювати.

На мою думку, мовне питання мало б регулюватися на найвищому законодавчому рівні. В усіх державних установах працівники мали б складати іспит із знання державної мови. А любов до рідної мови мала б прививати українська книжка. Справжня сучасна українська проза, поезія, гумореска та інші літературні жанри. І насамперед, звичайно, бажання самої людини.

 

Сергій САМБУР, продавець-консультант магазину «Технолюкс»

На превеликий жаль я ніколи не писав аудіодиктанти національної єдності. Так склалося, що українська мова здавна змушена терпіти гноблення й забуття. Її хотіли знищити, викоренити й стерти зі сторінок історії. Російська та радянська влади робили все для того, щоб українська мова вийшла із загального вжитку.

Проте, як вони не старалися, це їм не вдалося зробити. На мою думку, найбільший внесок у збереження української мови зробив геній українського народу, великий Кобзар Тарас Шевченко. Він щиро любив свою землю, народ і хотів, щоб він був вільним. Його душа боліла за Україну, але він не міг побороти систему, тому весь свій біль викладав у творах та віршах.

Я за вирішення мовного питання так, як це зробили у Прибалтійських країнах. Якщо ти не знаєш рідної мови, то ти не можеш обирати і не можеш бути обраним. Крім того, ти не можеш займати керівні та державні посади. Мало того, чиновник та держслужбовець зобов’язаний розмовляти та давати інтерв’ю тільки українською мовою.

 

Оксана КИРИЛІВ, директор Стрийської станції юних натуралістів

Традиція, започаткована Українським радіо проводити аудіодиктант дуже потрібна для підняття статусу української мови. Адже мовне питання – це чи не найгостріше політичне питання в Україні, на якому завжди хочуть спекулювати наші політики під час виборчої кампанії. Я неодноразово брала участь у таких радіодиктантах та завжди старалася залучати до написання диктанту своїх доньок.

Важче було вчасно відправити написане. Але, на мою думку, відправив ти чи не відправив свій диктант не важливо, найголовніше те, що ти його писала разом з багатьма людьми, які хочуть досконало знати українську мову. А це в наш час дуже важлива справа.

Розпитував Михайло ОЛІЙНИК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: