Читачі газети “Фортуна” про День Незалежності

Вперше День незалежності України відзначили 16 липня 1991 року – у річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України Верховною Радою УРСР. У постанові «Про День проголошення незалежності України» було зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Однак пізніше виникла необхідність перенести дату на 24 серпня 1991 року. Саме цього дня Верховна Рада Української РСР прийняла «Акт проголошення незалежності України». Після він був підтверджений на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року і змінив історію країни назавжди.

З тих пір Україна була проголошена незалежною і суверенною державою. Цьогоріч ми відзначаємо 26 річницю незалежності. Це одне з найважливіших державних свят, яке символізує історичну волелюбність українського народу, його єднання і віру в державу. «Фортуна» поцікавилася у своїх читачів, що для них означає незалежність України?

Сергій КОВАЛЬЧУК, депутат Стрийської міської ради

День Незалежності викликає у мене почуття гордості за свою країну. Незалежність це, насамперед, цілісність кордонів, мова, власна валюта, армія, свій Прапор, Герб. Гасло ”Слава Україні! Героя слава!” для мене, як і для інших свідомих українців не просто слова, а матриця на якій продовжується боротьба за територіальну цілісність держави.

Україна – моя Батьківщина і я з відчуттям патріотизму ідентифікую себе громадянином цієї держави. Незалежність – це можливість моєї країни розвиватися, виховувати в українському дусі наших дітей, плекати дух свободи, патріотизму, самостійності, почуття гідності. Я ніколи б не вагався у виборі – бути чи не бути незалежній Україні. Якби нині повернути події 1991 року, я б знову голосував за незалежну Україну.

Союз це та клітка, з якої ми вирвались дорогою ціною, тому повернутися у неї знову було б абсурдом. Це свято для мене урочисте і більш зрозуміле, ніж інші державні. День Незалежності – це омріяна мета українського народу. Доля дала нам шанс побудувати країну своєї мрії. На превеликий жаль, невеселих міркувань за ці роки незалежності, напевно, в кожного пересічного українця віднайдеться достатньо.

Зокрема, турбує втрата духовності, яка і є моральним стрижнем усього народу. Бо на ній базується людське ставлення одне до одного. Не погоджуюсь з тим, хто каже, що треба спершу вирішувати економічні питання. Без духовності, християнської моралі не буде і фінансового процвітання. Загалом, в історії будь-якої країни здобуття незалежності дуже значимий момент, і для України це також стало якісно новим надбанням та відкрило великі перспективи для багатьох людей. Щоб бути по-справжньому незалежними треба усвідомлювати, що ти  українець. Це гордо і престижно!

 

Михайло ЗОЛОТУХА, композитор, автор і виконавець

Перше, що прийшло на згадку це слова: «Дeржавна нeзалeжність України – бeзсмeртя Гімну, Тризуба-гeрба, могутній спів «Чeрвоної калини», щоб Україна нe була рабом». Кінець ХХ століття, буремні 90-і, розгул бандитизму і рекету, початок народного спротиву.

Вячеслав Чорновіл – людина- прапор, на якого ми всі покладали величезні надії, якому вірили, на нього надіялись. Він був первістком Незалежності, він хотів цього, йшов до цього, але, на жаль, не дійшов, не встиг. Ворог не спав. Таких, як Чорновіл, знищували і знищують сьогодні. Тоді незалежність відбулась лише на папері. Змінювались президенти, уряди, а «віз залишався там же».

Для мене незалежність – це повага моєї країни у світі, як рівного партнера, а не васала, це добробут мого народу, який заслуговує кращого життя, це гарантія, що тобі не вистрілять у спину, це гарантія, що тебе не викинуть з роботи, як «непотріб», і найбільше – це бути гордим народом, який має своє кредо: «Свій до свого по своє».

Недавно зіткнувся з одним екс-депутатом, місцевого пошибу, який готовий зігнутись гаком перед «чужинським» і облаяти своє «на чім світ стоїть». А ще у вишиванці козиряє, бо вишиванка деколи маскує недолугість і тупість «справжніх українців». Незалежність – це коли мудрі молоді люди не будуть рватись за кордон, а віддаватимуть свій талант своїй країні, своєму народу.

Незалежність – це достойна старість, гарантована державою, це «людяні тарифи» на газ, воду, електрику, це європейські дороги, ошатні села і міста, це люди, що люблять свою батьківщину. Я вірю – ми до того прийдемо! А поки що тримаймося купи, як «смола дратви», цінуймо один одного, гордімося собою і разом вигукнімо: Слава Україні! З Днем Незалежності, мій любий Стрий!

 

Іван ЛЕВИЦЬКИЙ, стриянин

На це питання кожна людина відповість по-різному, в залежності від віку, рівня освіти, майнового стану, інших соціальних ознак.

Для мене, людини сімдесятирічної, з вищою технічною освітою, батька двох дітей і дідуся двох внуків, пенсіонера, незаможного, соціально-активного, але соціально незахищеного, не отримувача субсидій, власника патентів на винаходи, які я так і не зміг в Україні реалізувати в зв’язку з відсутністю виробництва, поета-самоуки, на вірші якого пишуть пісні, автора невеликих за обсягом прозових творів, які інколи читають окремі люди, поняття незалежність означає надії і мрії, що, на жаль, не збулися і не здійснилися, невдоволення від того, що Незалежність політична не переросла в самодостатність економічну і соціальну захищеність.

Для людей молодшого віку в незалежності України я вбачаю шанс для реалізації їх особистих амбіцій, які сприятимуть побудові дійсно незалежної, економічно могутньої України, яка буде дбати за кожного свого громадянина від народження і до похилого віку. Бажаю всім успіху на цьому шляху.

 

Оксана ІВАНІВ, студентка Краківського економічного університету (м. Ходорів)

Бути незалежним українцем – це бути патріотом. Це з гордістю в будь-якій країні світу сказати: «так, я УКРАЇНКА». Це боротися навіть з найменшим «нечистим» у країні і через сотні невдач і несправедливостей таки досягти результат.

Бути незалежним – це не боятися бути покараним за свої слова та дії. В наш час багатьма панує страх, тому наші люди такі закуті, як у діях, так і в словах. Хочеться кожному побажати саме відваги. Як писав Іван Багряний: «Сміливі завжди мають щастя». Наша незалежність – це невід’ємна частина нашого щастя і я щаслива, що народилася вже у незалежній Україні й тільки з книжок знаю про радянський режим. Я і мої однолітки вже по-іншому думають і мріють, здобувши європейську освіту, будувати свою європейську, незалежну від будь-якого впливу Україну. Тому, будьмо сміливішими.

 

Іван КОПИЧ, мешканець с. Верчани

Незалежність України – заповітна мрія багатьох поколінь українців, які прагнули стати повноправними господарями на своїй землі. А для мене і для людей мого покоління – це швидше подарунок долі. Можливо я помиляюся, але надане нам право дбати про національні інтереси нашого народу не реалізовується на практиці.

Винна у цій ситуації наша байдужість і пасивність. Іноді мені здається, що українська незалежність умовна, оскільки майже звільнившись від впливу однієї наддержави, ми потрапили в залежність від іншої. Одні нас століттями обкрадали, принижували, морили голодом, а інші – вганяють Україну в глибоку боргову яму.

Тобто раніше від нас забирали те, що ми надбали, а тепер ми зобов’язуємось віддавати те, що надбають у майбутньому наші діти і онуки. Гадаю, все могло би бути інакше, якби при владі було б більше патріотів і менше пройдисвітів. Все ж, сам факт проголошення Незалежності України є для мене подією знаковою і я святкую цей пам’ятний історичний день. Звичайно, вірю у щасливе майбутнє нашої молодої держави. Щиро бажаю їй процвітання.

Розпитувала
Наталія КАРПЕНКОВА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: