Стрий – місто вічного світла

Стрий – моє рідне місто, в я кому я народилась, живу і навчаюсь. Для мене воно найкраще, адже багате історією та людьми, які тут проживали та живуть. Моє місто розташоване на лівому березі однойменної річки Стрий. Вона бере початок в українських Карпатах, тому вода в ній кришталево чиста. Свою назву місто отримало від річки Стрий – це давня за походженням назва, означає «течія» або «пливуча вода».

Також моє місто одне із головних та найбільших транспортних вузлів західної України. Стрий історичне та цікаве місто. Про нього писали твори та розповідали легенди. Я дуже пишаюсь тим, що в моєму місті вперше підняли національний символ – прапор України.

Про те як з’явилось моє місто складали багато легенд, але ця мені найбільше до вподоби: «Колись давно в тих місцях, де зараз околиці Стрия, шуміли похмурі ліси. Між крутими берегами звивалася бурхлива річка. Вздовж неї проліг купецький шлях на захід, яким їздили з крамом за гори. Небезпечним був шлях: нападали грабіжники – стрий (дядько) з синами свого брата.

Немало людей загубив марно стрий, грабуючи скарби купецькі. А на старості літ чужа кривда озвалась — втри погибелі стрия скрутило. Щоб спокутувати гріх, поселився в лісах у низенькій хижі при річці, розвів пасіку, кіз та й почав мирно жити. Припинили розбій і його побратими заходили часто до стрия. Тому й це місце назвали Стриєм. Сільце згодом виросло в городище, а потім стало містом — красивим Стриєм».

У місті багато пам’яток архітектури, музеїв та бібліотек. Йдучи до школи, я проходжу біля пам’ятника Ярославу Стецьку, а також гарну будівлю міської ради, а біля неї – меморіальний комплекс «Борцям за волю України».

У Стрию встановлено багато пам’ятників видатним українським діячам, зокрема, єдиний в Україні пам’ятник-триптих «Будителі» (Тарасу Шевченку, Івану Франку та Лесі Українці), також пам’ятники Степану Бандері, Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченку, два пам’ятники Івану Франку, пам’ятник «Синам Стрийщини, які не повернулись з Афганської війни», арка на честь 600-річчя міста та пам’ятник-знак Зеновію Красівському.

Я проживаю на досить старій вулиці, яка називається Зелена, але з недавніх пір її перейменували на вулицю Андрія Корчака на честь стрийського Героя Майдану, який віддав життя за волю України. На сусідньому домі встановили меморіальну дошку Віктору Рафальському (1918-1997) – українському письменнику, політознавцю, публіцисту, драматургу.

На вулиці Валовій створений меморіальний музей Ольги Бачинської, про це свідчить пам’ятна дошка, з якої «дивиться» жінка з глибоким і проникливим поглядом – це і є Ольга Бачинська. Вона була активним громадським діячем Стрийщини, а також брала участь у кооперативному русі, займалась етнографічною діяльністю. Вона проживала у цьому домі з 1912 до 1951 років. Також з містом пов’язано дуже багато історичних та популярних постатей: науковців, письменників, поетів та перекладачів.

У Стрию народились перекладачі та поети Анатолій Онишко, Ігор Шанковський, поетеса, письменниця та художниця Ліда Палій і поетеса, перекладач, мистецтвознавець Марта Калитовська, бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг, громадський діяч, пластун Євген-Юлій-Пеленський.

У місті певний час працював український письменник та громадський діяч Лесь Мартівич, який видав у Стрию літературно-художній, науково-публіцистичний збірник «Ватра». Уродженцями міста також є американський письменник Луі Беглі та польські письменники Юліан Стрийковський і Корнелій Макушинський. У стрийській гімназії навчався польський поет Казимир Вижинський.

Стрий прославляли і прославляють музиканти, композитори та диригенти. У місті свої дитячі роки провів популярний пісняр, композитор, акордеоніст Богдан Весоловський. Із містом тісно пов’язані долі таких українських композиторів, як Філарет Колесса, Нестор та Остап Нижанківські. Уродженцями міста є польський композитор Джозеф Кофлер, український диригент Тарас Микитка, брати Володимир та Леонтій Бебешки (відомий за сценічним ім’ям Левко Дурко), з яким у мене, до речі, є фотографія де я ще дуже маленька.

Я люблю малювати, знаю історію декількох художників. Одним із найперших стрийських художників є представник Львівського ренесансу – Василь зі Стрия. Половину свого життя в місті прожив український художник та викладач малювання Петро Обаль. До стрийських художників також належать Ігор Боднар, Олекса Харків, Григорій Паламар та Остап Оброца. Зі Стриєм пов’язані багато інших людей: архітекторів, істориків, етнографів, мандрівників, релігійних діячів, спортсменів.

Моє місто у свій час назвали «містом вічного світла» тому, що коли розпочали експлуатацію Дашавського родовища, у Стрию для освітлення вулиць було встановлено ліхтарі, які ніколи не гасились, бо утримання ліхтарів обійшлося б дорожче, ніж вартість газу, який згорав за добу.

Я дуже люблю своє рідне місто, хоча воно не велике, але тут є гарні та цікаві місця. Тож запрошую кожного відвідати його. Нехай у ваших враженнях і пам’яті місто Стрий залишиться «вічним яскравим світлом» і незгасимої сили духа – духа справжнього патріота і цілковито свідомого, у національному плані міста, яке не згасне на багато-багато тисячоліть.

Богдана ФЕДОРІВ, учениця 10-А класу, ССШ №4
Фото Лева Рішка

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: