Світлій пам’яті Лілії Цалин

Після тривалого лікування від раку безжальна смерть 5 травня 2016 року вирвала з життя головного редактора газети «Фортуна» Лілію Цалин. Минув рік без людини, яка понад усе любила життя і вміла наповнювати його подіями, бути завжди в епіцентрі уваги як на журналістському поприщі, так і на політичному, брати активну участь у громадському житті. Своїх 55 років вона прожила як справжній оптиміст, не зупиняючись на досягнутому.

Народилася на Івано-Франківщині, та Стрий став для неї рідним, бо тут була улюблена справа та сім’я. Робота була для Лілії другим домом, а газета «Фортуна» – ще однією дитиною. І «Фортуна» пам’ятає її. Досі жоден з працівників редакції не видалив у соціальних мережах сторінку Лілії зі своїх друзів, де з фотографій дивиться на нас усміхнена і задоволена життям жінка, яка дуже любила подорожувати.

Якось у приватній розмові вона зізналася, що мріяла побувати у Лондоні та Тель-Авіві. І вже знаючи свій діагноз доля подарувала їй поїздку до туманного Альбіону, а згодом і в Ізраїль. Ліля потім жартувала, що вона, звичайно, хотіла побувати на Святій Землі, тільки не на лікуванні, а як турист.

Вже перебуваючи на лікарняному ліжку, Ліля не опускала рук. Вона боролася з раком і хотіла допомагати іншим не втрачати надії. У неї визріла ідея створити власний сайт, який би став рятівним колом для усіх хворих на цю недугу. Та запустити цей пілотний проект вона не встигла, хоча тестовий варіант вже був готовий.

Піфагор у свій час cказав: «Прокидаючись вранці, запитай себе: «Що я повинен зробити?». Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробив?»». Лілії цього не потрібно було, бо вона була працелюбом, людиною, яка завжди була вимоглива до себе й оточуючих. Вона ставила перед собою високі цілі й досягала їх. Ми не можемо спланувати життя. Все, що ми можемо, це бути відкритими до нього. І Ліля любила життя, бо ще стільки багато невідомого чекало попереду…

В одній зі статей Ліля писала: «Вища справедливість у нашому не завжди справедливому світі все-таки є. Вона вміє зчитувати найпотаємніші думки й наміри, вміє трансформувати навіть невисловлені вдячність і захоплення у душі тих, кому вони адресовані. Тому за кожну добру справу людина отримує таке бажане відчуття тепла і радості, а, може, навіть щастя, яке неможливо придбати в жодній аптеці і ні за яку валюту. Душевна винагорода буває тільки там, де вкладаєш душу…».

Ми пам’ятатимемо її веселою та життєрадісною, чарівною жінкою і вимогливим керівником. Творча та спрагла до нових справ вона й інших спонукала до пошуку й реалізації найсміливіших ідей. Ми безсилі щось змінити, але знаємо і віримо, що Вона, усміхнена і щаслива, споглядає на нас із Небес, а її світлий образ зринатиме у пам’яті й спогадах тих, хто її любив і знав. Вічна їй пам’ять!

Запрошуємо на спільну молитву 6 травня у Катедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці у м. Стрию о 8.00 год.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: