Підгірцівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату 70 років

У пятницю, 19 травня, в актовій залі комунального закладу Львівської обласної ради «Підгірцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів» відбулися святочні урочистості з нагоди 70-річного ювілею цього відомого далеко за межами Стрийщини навчального закладу.

70 років – це багато чи мало? Для людини – це ціле життя, а для школи – лише частина великого шляху. Школа – це не тільки стіни. Насамперед, це дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги – і ті, які щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів, колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на ювілейному святковому вечорі, де впізнають вони один одного, не зважаючи на сивину, за блиском завжди молодих очей. Отож, поринемо в екскурс Підгірцівської школи-інтернату.

У травні 1947 року в селі Підгірці, в приміщенні палацу пана Бруніцкого була створена міжобласна спецшкола-інтернат для сліпих дітей. Тут навчалися діти з усієї України, які втратили зір під час війни. Багато з них були старші шкільного віку. Першим директором школи був Самсон Іванович Чепурко. Частина педагогів були також незрячими або слабозорими.

У 1950 році директором став Василь Захарович Начинський, а заступником призначена Галина Степанівна Самоїд (Хомин). У 1955 році при Підгірцівській міжобласній спецшколі-інтернаті для сліпих дітей було відкрито два перших класи для слабозорих дітей. Класоводами були призначені молоді спеціалісти – Михайло Павлович Лозовик та Олена Павлівна Лозовик (Бойко).

У 1956 році школа сліпих була розформована і на її місці організовано школу для слабозорих дітей. Сліпих учнів скеровано в Мукачівську та Львівську школи для сліпих дітей. Директором школи стала Анна Іванівна Андришин, а завучами – киянин Михайло Олександрович Поляков та Василь Іванович Драний.

Під його керівництвом діти посадили горіхи біля приміщення школи, які ростуть до цього часу. Умови проживання дітей у школі були важкі. До 1957 року приміщення освітлювали гасовими лампами. Спеціальних зошитів та книжок для слабозорих дітей не було. Вихователі графили зошити для роботи вчителя, а вчитель – для вихователя. На наради керівники школи їздили панською бричкою, а потім – на критих вантажних машинах. У школі працювали гуртки: хоровий, духовий оркестр (керівник Володимир Олександрович Кацідан), драматичний (керівник Олена Павлівна Лозовик).

Педагоги обмінювалися досвідом з колективами шкіл з Нагуєвич, Вигоди, Мукачева та школи № 100 м. Львова. Такі заходи були особливо поширені при Василю Івановичу Бігуну. Завучем у той період працював Іван Васильович Даценко. В.І. Бігун був вимогливим директором і добрим господарем. При школі існувало допоміжне господарство: 7 корів, свиноферма, кролеферма, шкулка (продавали саджанці садових дерев) і кілька гектарів землі.

Школа була повністю забезпечена молочними продуктами і м’ясом. Навесні 1957 року школа придбала дизель для освітлення. Підлоги у класах і спальнях учні натирали мастикою і слідкували за чистотою, заставляли роззуватися. Кожного дня комісія зі старшокласників оцінювала санітарний стан спалень і класів. Підбивалися підсумки за тиждень, місяць, переможців нагороджували вимпелами, поїздками, книжками. Велика увага приділялася зміцненню матеріальної бази школи та збереженню зору дітей. Директор школи їздив у м. Свердловськ закуповувати лупи, відповідні парти.

У 1970 році директором став Петро Іванович Яценко, який до того працював у дитячому будинку в Середній Азії. Він зумів знайти спільну мову з усіма дітьми, особливу увагу звертав на індивідуальну роботу з важкими учнями. Діти його любили. Петро Іванович був хорошим організатором, зумів згуртувати усіх працівників. Підгірцівська школа підтримувала зв’язки з іншими навчальними закладами такого типу: Нагуєвицькою, Вигодською спецшколами-інтернатами, школою-інтернатом для слабозорих дітей м.Тарту (Естонія).

Колективи переписувалися, обмінювалися досвідом, виступали з художньою самодіяльністю, організовували міжшкільні спортивні змагання. Діти із вчителями з Естонії побували в Підгірцях, а на їх запрошення у 1972 році педагоги Підгірцівської школи-інтернату з кращими учнями відвідали Естонію. У 1977 році школу очолив Григорій Кузьмович Стеценко. Під його керівництвом було збудоване нове приміщення школи, яке спочатку планувалось як Стрийська виправна колонія для малолітніх правопорушників.

У 1978 році директором школи призначений Дмитро Васильович Сунак. За час його керівництва освоювалась територія навколо нового приміщення школи: закладено клумби троянд, посаджена алея туй, створено географічний та спортивний майданчики а також кролеферма, де діти вчилися доглядати за кролями.

Підтримувався порядок у парку. Також був створений вокально-інструментальний ансамбль «Старшокласник», ансамбль педпрацівників «Незабудки» під керівництвом Завадецької Я. Т. У 1988 році директором школи призначений Ярослав Петрович Сенько. З цього часу почалися значні зміни у житті школи. У школі-інтернаті створено перший у районі музей народознавства та організовані зустрічі з учасниками визвольного руху, від яких записали співанки УПА та стрілецькі пісні.

За роки Незалежності України значно зміцнилася матеріально-технічна база Підгірцівської школи-інтернату. Зроблено капітальний ремонт приміщення школи, встановлено шатровий дах, проведено нову теплотрасу, повністю замінено системи опалення та водопостачання, закуплено стоматологічну установку, медичне обладнання, автотранспорт, нові меблі для спалень і класів, побудовано нову котельню.

У школі є всі умови для навчання і виховання дітей зі зниженим зором: 19 навчальних кабінетів, 24 спальні кімнати, медичний пункт, актовий зал, їдальня, 3 спортивні зали, столярна та слюсарна майстерні, кабінет швейної справи, хатина-музей народознавства, новостворені кабінети соціально-побутової орієнтації, корекції, кабінет психолога. У 2008 році на кошти працівників школи у приміщенні фойє було створено капличку.

Тут правляться Служби Божі, Хресна дорога, діти і працівники школи моляться. Педагоги школи проводять зустрічі з відомими людьми, зокрема з Героєм України – Юрієм Шухевичем, лауреатами Шевченківської премії С. Максимчуком, А. Гораком, народними депутатами України різних демократичних скликань -Віктором Романюком, Ігорем Осташем, Олегом Канівцем, поетом і композитором З. Филипчуком, чемпіоном світу з пауерліфтингу Іваном Фрейдуном та іншими.

Учні школи-інтернату ставали переможцями та призерами обласних конкурсів на кращі малюнки, Всеукраїнського фестивалю «Назустріч мрії», фестивалю «Повір у себе – і у тебе повірять», Міжнародного фестивалю «Подорож у часі». У 2005 році на базі Підгірцівської спецшколи- інтернату для дітей зі зниженим зором засновано молодіжний культурно-спортивний клуб «ТЕМП». У травні 2009 року МКСК «ТЕМП» взяв участь у Всеукраїнському конкурсі благодійної організації «Фонд братів Кличків» на встановлення дитячих спортивних майданчиків в рамках проекту «Клич друзів – граймо разом!» та отримав перемогу. У 2010 році школа-інтернат стала переможцем Всеукраїнського конкурсу на краще викладання фізичної культури в навчальних закладах. Випускниками школи є: Надія Савінська – учасниця Паралімпійських Ігор у Сіднеї 2000 року (4-е місце), неодноразова віце-чемпіонка світу та Європи серед інвалідів, багаторазова чемпіонка України, майстер спорту міжнародного класу України з настільного тенісу Надія Савінська, Орест Лазірко – заслужений економіст України, Ярослав Кулинич – кандидат технічних наук, Олександр Кучик – доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського Національного університету ім. І. Я. Франка, Степан Підлужний – поет, бібліотекар Львівської спецбібліотеки ім. Т. Г. Шевченка та багато інших. На даний час у цьому навчальному закладі трудиться 111 працьовитих людей. Підгірцівська школа-інтернат славиться своїми педагогами, серед яких є 1 заслужений тренер України 8 відмінників народної освіти України, 14 старших вчителів, 52 педагоги вищої кваліфікаційної категорії та інші.

Доки працівники школи-інтернату приймали вітання із 70-річним ювілеєм, колишні учні та почесні гості роздивлялись стенди та віньєтки у прикрашеному повітряними кульками коридорі. На це свято були запрошені поважні гості: представники обласної і районної влади, засобів масової інформації, колишні вчителі, педагоги, учні, а також їх батьки. Серед запрошених були: Ігор Гайдук – заступник директора департаменту освіти і науки Львівської ОДА, Галина Вархолик – секретар комісії освіти і науки при Львівській ОДА, директор Львівського навчально-наукового інституту Ужгородського національного університету, Олесь Дяк – перший заступник голови Львівської обласної національної спілки письменників України, Оксана Мелень – заступник голови Стрийської РДА, Мирон Войтович – заступник голови Стрийської районної ради, Мар’ян Берник – сільський голова с. Підгірці, о. Богдан Дмитрів – адміністратор парафії Зіслання Святого Духа с. Підгірці, Зеновій Бісик – голова Стрийського УТОСу, Марічка Ходовицька – головний редактор ТРК «Лан», Михайло Олійник – заступник головного редактора газети «Фортуна», Леся Павлів – поетеса, член національної спілки письменників України, Анна Тихомирова – директор Запорізької школи-інтернату «Орієнтир», Дмитро Сунак – директор Підгірцівської школи-інтернату 1978-1988 рр., Лариса Ганжа – директор комплексу «Запорізька Січ», Томіла Стуліко – директор Анадольського навчально-виховного комплексу Волновахського р-ну Донецької області, Василь Захлюпаний – заступник директора Запорізької школи-інтернату «Орієнтир», Тетяна Коломоєць – голова батьківського комітету Запорізької школи-інтернату «Орієнтир», випускники школи, учасники АТО – Іван Кухар, Василь Микитін, Володимир Берездецький, Мар’ян Павлій та інші. Усіх їх вітали педагоги та учні Підгірцівської школи-інтернату на чолі з директором, відмінником народної освіти України Ярославом Сеньком. Від гостей пролунало багато гарних слів, привітань та побажань. Ігор Гайдук з нагоди 70-річного ювілею вручив Почесні грамоти від Департаменту освіти і науки Львівської ОДА кращим педагогам та працівникам школи-інтернату.

Не обійшлося без подарунків – від ресторанно-відпочинкового комплексу «Підгорецький маєток» – відеокамера, від Запорізької школи-інтернату «Орієнтир», комплексу «Запорізька Січ» та Анадольського навчально-виховного комплексу – мальовничі українські картини, від Львівської обласної національної спілки письменників України, Стрийської районної ради, Галини Вархолик, Олеся Дяка, Лесі Павлів – книги, від батьківського комітету школи-інтернату – ікона та багато іншого.

Адміністрація школи-інтернату запросила на це святкове дійство випускників різних років. Неможливо перелічити всіх, розповісти про ті куточки України, куди закинула їх доля. Не злічити й професій, якими оволоділи вони. Але де б вони не працювали, їх завжди вирізняє серед інших творчий пошук, експеримент і новаторство.

«Усіх своїх учнів важко впізнати, адже люди з віком змінюються, – каже колишній директор цього навчального закладу Дмитро Сунак, який нещодавно відзначив своє 85-річчя. – Та навіть коли не можу впізнати всіх своїх колишніх учнів, які до мене вітаються сьогодні, все ж мені дуже приємно від того, що вони стали поважними людьми, а роки непростої вчительської праці пройшли недаремно».

Випускник Підгірцівської школи-інтернату 1970 року Степан Підлужний розповів усім присутнім про свої роки навчання: «Минуло вже більше, ніж 37 років, як я закінчив цю прекрасну школу, але її тепло зігріває мене дотепер. Слова сердечної вдячності і шани я хочу висловити мудрим та терпеливим вчителям, які вивели мене в дорослий світ. Ви віддавали нам частинку свого серця, доброту своєї душі впродовж усіх років нелегкої вашої праці. Хочу побажати усім вам міцного здоров’я, щастя, довголіття, мирного неба, Божої ласки, опіки та благодаті. Нехай щастить Вам в усьому».

Протягом усієї святкової урочистості лунали українські пісні та вірші у виконанні учнів та педагогів Підгірцівської школи-інтернату.

Педагогами школи створено книгу «Літопис шкільного життя», де зібрано матеріал про історію школи, фотографії, спогади педагогів, вчительські династії, фотогалерею випускників. Сьогодні вже немає серед нас багатьох з тих, хто все життя «сіяв розумне, добре, вічне», хто віддавав себе дітям, хто брав чужі клопоти й турботи на свої плечі. Життя цих людей було нелегким, та їм судилася щаслива доля – вічно жити в пам’яті своїх вихованців, у нашій пам’яті.

Підгірцівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку в майбутнє, адже цій школі виповнилося лише 70 років. Вона по праву пишається своїми педагогами, учнями, випускниками, святами, традиціями та успіхами. Її минуле – це відлік нової епохи процвітання.

Нехай врожайною буде педагогічна нива твоїх вчителів, нехай безмежним буде щастя твоїх учнів та випускників, живи ще довго-довго! З Днем народження Тебе, Підгірцівська школа-інтернат. З 70-річчям!

P.S. Усі директори Підгірцівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату:

Чепурко Самсон Іванович – з 1948 по 1949 рр.
Начинський Василь Захарович – з 1949 по 1950 рр.
Басенко Неля Костянтинівна – з 1950 по 1951 рр.
Грачова Єлизавета Іванівна – з 1951 по 1956 рр.
Андришин Анна Іванівна – з 1956 по 1958 рр.
Бігун Василь Іванович – з 1958 по 1970 рр.
Яценко Петро Іванович – з 1970 по 1977 рр.
Стеценко Григорій Кузьмич – з 1977 по 1978 рр.
Сунак Дмитро Васильович – з 1978 по 1988 рр.
Сенько Ярослав Петрович – з 1988 року і на даний час.

Михайло ОЛІЙНИК. Фото автора

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Перша весняна перемога ФК «Скала» Стрий

ФК «Скала» (Стрий) – ФК «Полтава» – 3:1 (0:0).