Про трактор

{mosimage}Як свідчить світова практика, успішний економічний розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від запровадження новітніх технологій. Наприклад, Німеччина досягла значних висот завдяки розвитку автомобілебудування.

А ще люди кажуть, що нове – це забуте старе. Це означає, що рух вперед має базуватися на досвіді минулих поколінь. Та найголовнішим чинником позитивних зрушень є людський фактор. Саме люди зі своїми сміливими ідеями змінюють життя на краще.


Сьогодні мені надзвичайно приємно розповісти вам про те, як уродженець села Лани Соколівські Іван Зубик зі своїми синами Ігорем та Віталієм зумів сконструювати власний трактор.


Іван Михайлович Зубик народився у 1956 році. Його  з раннього дитинства тягнуло до транспортних засобів. Хотів знати якнайбільше про принцип роботи кожного механізму. Зауваживши інтерес хлопця, батько хлопця вирішив придбати йому мотоцикл «Ковровець».


Пізніше купили мотоцикл «К-750» з коляскою. Закінчивши десять класів Подорожненської середньої школи, наш герой поступив у Миколаївське ПТУ №35, де здобув спеціальність дизеліста. Служба в армії додала ще більше знань. Іван Зубик, потрапивши на Чорноморський флот, рік служив дизелістом на крейсері «Адмірал Ушаков».


Потім закінчив школу боцманів і два роки був боцманом на водолазному боті «ВМ-416». Повернувшись додому, влаштувався машиністом компресорних установок на ВУПЗГ «Львівтрансгаз», де трудиться вже 33 роки, доробившись до посади бригадира. Робота в чоловіка позмінна (два дні – працює, два дні – вдома), і тому якось у нього виникло бажання зайнятися ще чимось.


Разом зі своїм знайомим з м. Сколе Іван Михайлович знайшов додатковий заробіток в автосервісі. Через два роки він відчув, що може й сам розпочати такого роду бізнес. Оформивши відповідні документи, взяв патент у податковій інспекції, і пішло-поїхало. Працював у селі Сихів, де орендував приміщення. Справи йшли непогано, але з роками велике фізичне і психологічне навантаження позначилося на здоров’ї нашого героя і тому він залишив бізнес.


Разом з дружиною почав більше уваги присвячувати онукам. Далі було все, як у казці. Онуки Василько й Іванко, як і їхній  дідусь, непосидючі. Щоби втримати таких у хаті, бабусі Богдані доводилося розповідати казки. Не всі історії викликали у малюків інтерес. Тож казки ставали все більш наближеними до реальності.


У них головний герой дідо Іван на власноруч сконструйованому тракторі возив хлопчаків по полях і лісах, а там з ними відбувалися цікаві пригоди. Хлопці слухали-слухали бабцю, а тоді вчепилися до дідуся: «Коли ти вже нарешті зробиш трактора?»


Хіба міг дід онукам відмовити? Два роки невтомної праці, і минулої осені тракторцем «Ланяник» виорали перші 0,5 га землі, навесні зробили культивацію, а сьогодні він викликає захоплення навіть у досвідчених трактористів.


Основні складові ланського дива техніки, якому, фактично, немає аналогів, такі: міст від вантажівки «ГАЗ-53» (вкорочений), колеса – від «ГАЗ-66», двигун – від «Волги-2410», коробка передач – від «ГАЗ-52», передня частина – від «Побєди», редуктор – від «ЛАЗа», кермо і панель приладів – від «УАЗа», кабіну майстри зробили самі.


Найбільше клопотів було із гідравлікою (розподільник від «МТЗ-80», масляний насос – від «МАЗа», циліндри, колонки керма – від сівалки, шланги підбирали на базарі). Карбюратор встановили від «ВАЗ-2101», що допомогло значно економити пальне. За потужністю трактор не поступається «ЮМЗ», хоч набагато легший, його вага близько 1,5 тонни. Найголовніше те, що «Ланяник» – справа не лише рук, а й душі.


{mosimage}До речі, трактор майже повністю укомплектований навісними засобами обробки: трикорпусний плуг, культиватор, плужки для нарізання рядків та копання картоплі, є лопата, щоб відгортати сніг, причіп. Залишилося доробити косарку і можна буде звертатися в органи реєстрації транспортних засобів.


Хочу звернути увагу на ще один показовий приклад патріотизму. Іван Михайлович Зубик більше двадцяти років прожив у Стрию, але повернувся у рідне село, де збудував хату, в яку й перевіз свою родину. Він не курить, не п’є. Разом з дружиною та онуком Васильком минулого року брав активну участь у сільській художній самодіяльності (виступали під час святкування Дня села), п. Іван і його дружина входять у комітет з ремонту Народного дому.


Отож, пан Зубик довів, що все у наших руках, але не все треба робити тільки руками. Якщо трохи попрацювати головою, то не потрібні жодні заїжджі інвестори. «Ланяник» – подарунок діда Івана внукові Василькові (на фото), який має полегшити його майбутнє.  


Р.S. Залишається додати, що з такими людьми, як сім’я Зубиків, можна не лише село Лани Соколівські відродити, але й цілу Україну. Шановні читачі, беріть з них приклад та ставайте господарями на своїй землі.


Ігор БОРЩИК. Фото автора

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Прикра поразка ФК «Скала»

ФК «Скала» (Моршин) – ФК «Нива» (Тернопіль) 0:1 (0:1).