Нова святиня Угольни

З грошей, дарів і праці рук
Такий звели ви храм,
Що і з грядущого онук
Чолом ударить вам!
                               Авторське.

Згідно з переказами, колись село Угольна на Стрийщині знаходилося серед пралісу, на березі потоку під назвою Сельський Потік, приблизно за два кілометри південніше у напрямку сусіднього Моршина. Побутує легенда, ніби назва походить від староукраїнського слова «угол».

За версією відомих мовознавців, топонім може бути пов’язаний з арабським словом «уккал» – розумні, мудрі, освічені з подальшим пристосуванням розмовною практикою до Укол-, Угол-. На користь їхньої версії свідчать давні мікротопоніми тієї доби, зокрема Басівка (є і в сусідній Бережниці, ще кількох селах Стрийщини, інших районах і областях), поширене в околицях прізвище Бас, які пов’язують з арабським іменем Аббас.

Історичні джерела вказують на тривале масове перебування мусульман-шиїтів на Прикарпатті в VІ-VІІІ ст., які збирали данину з місцевих слов’ян. Отже, село могли заснувати у сиву давнину. На жаль, у совєтський період історичну назву села – Уголна, підтверджену багатьма документальними фактами, «вдосконалили» до варіанту «Угольна», далі до «Угільна» і «Угільня», дарма що тут ніколи ні не випалювали деревного, ні не добували кам’яного вугілля. Тому в документах, виданнях і т. ін. топонім пишуть по-різному, а тут за побажанням жителів подана «осучаснена» назва.

Перша збережена писемна згадка про Угольну належить до 1349 р. Коли в пізньому середньовіччі ординці спалили село, жителі перенесли його на нинішнє місце над безіменним потоком. У 1880 р. було 82 хати і налічувалось 470 осіб, у 1935 р. – 142 хати і 768 осіб, у 2017 р. – 99 заселених хат і 341 особа. До 1939 р. був палац і фільварок графів Дідушицьких, початкова школа, читальня «Просвіти», 2 цегельні, 2 олійні, 2 крамниці, 2 лісничівки, 1 кузня, 1 молочарня. Працювали різні ремісники.

Переказ говорить про першу дерев’яну церкву Святого Василія Великого над тим же Сельським Потоком. Перша збережена писемна згадка про неї належить до 1578 р. Правдоподібно у 1637 р. її перенесли на місце в селі, зване Попівщиною, перебудували або спорудили нову, а в 1781 р. перенесли втретє на місце Межи Гостинцями і ще раз перебудували.

Мабуть, через це в деяких джерелах остання дата, всупереч акту візитації церкви від 21 березня 1762 р., подана за рік її спорудження. Протягом 1961-1989 рр. церква офіційно вважалась закритою, але в неділю люди відчиняли її для молитви. Релігійні треби надавали громаді великодідушицькі парохи. Відтак у 1989 р. храм оновили, і в ньому продовжились Богослужіння. На самий Великдень 19 квітня 2009 р. через коротке замикання в електросистемі церква згоріла.

Протягом свого існування угольнянська святиня належала до Великодідушицької парафії на правах дочірньої. З глибини часу до нас дійшли прізвища деяких парохів. Це Михайло Підгорецький (служив у 1752 р.), Юркевич (1774-1795), Стефан Кунцевич (1811), Поховодецький (?), Мартин Корецький (1760 р. н.), Онуфрій Костецький (1807 р. н.; служив до 1864 р.), Йосиф Нижанківський (1864-1910), Михайло Баб’як (1879-1944; служив у 1908-1944 рр.). Після нього парохами були Михайло Майорчак (1944-1960), Ізидор Николин (1960-1968), Василь Шак (1969), Богдан Сембратович (1969-1975), Степан Домашевич (1975-1984), Михайло Гіряк (1985-1987), Михайло Кантор (1985-1987), Микола Надутий (1987-1996), Василь Федорович (від 1996 р.), а від 2010 р. – перший парафіяльний сотрудник Михайло Підперигора.

Повернуся до 2009 р. Через кілька місяців на місці згорілої церкви громада збудувала невелику каплицю, аби було де молитись. Проте з огляду на дуже поважний стан дерев’яної святині ще в 2002 р. за безкоштовно виготовленим проектом уродженця села, члена Національної спілки архітекторів України Євстахія Федоришина (Дрогобич) і за участю інженера-конструктора Романа Мишка (Львів) ліворуч від гостинця перед в’їздом до села з боку Стрия було закладено фундамент нової мурованої церкви ориґінального модерного стилю.

У плані вона одноповерхова, багатокутна з наближенням до четверика, зі сторонами приблизно 20х15 і загальною висотою до 27 метрів, оперезана колонами, з п’ятьма входами. Шатровий дах покритий металевими листами. Храм складається з трьох традиційних частин – бабинця, нави і вівтаря, а також ризниці й паламарки з окремими входами, двосходового балкону-хорів. Над навою височать три чотиригранні пірамідальні вежі із золотими хрестами.

Після нагромадження певних коштів у 2008 р. роботи продовжились і тривали до кінця 2017 р. Особливо слід підкреслити роль священика о. Михайла Підперигори, який постійно опікувався ходом будівництва на другому етапі. Незмінним сумлінним виконробом та безпосереднім учасником робіт був Василь Богданович Василів. Обов’язки провізора виконувала Віра Лагодюк.

Іконостас для уголнянської святині виготовило подружжя Олег та Ірина Зінько (Дубляни коло Львова), престіл, кивот, тетрапод – Богдан Печеняк (Фалиш), ікони для Хресної дороги – безкоштовно Василь Холошнецький (Лани-Соколівські). У Києві придбали два дзвони для нової мурованої дзвіниці поряд із церквою. Скульптури Матері Божої та Ісуса Христа перед головним входом до храму виготовив світлої пам’яті скульптор Роман Пильо (Стрий). Придбали їх за свої кошти і встановили Роман Татарин з дружиною Вірою та Олексій і Ганна Гангура. Загальна вартість будівництва разом з благоустроєм церковного подвір’я сягнула майже 3 мільйонів гривень, або приблизно 120 тисяч американських доларів.

Назвати в статті всіх спонсорів і доброчинців неможливо. Вони сприяли та допомагали хто чим міг: грошима, технікою, матеріалами, послугами тощо, часто побажавши залишитись невідомими. Але що їх налічується не десятки, а сотні, і походять вони не тільки з Угольни, є похвальним фактом. Серед тих, хто причинився до спорудження нової святині найвагомішим внеском, – світлої пам’яті Дмитро Пищик і його дружина Мирослава, подружжя Олексій і Ганна Гангура та Ярослав і Руслана Грицик, а також Іван Притоцький, народний депутат України Андрій Кіт, Оксана Мачоган з родиною, Анна Федоришин, Ярослава Грицик, Семен Микитин, інші.

У неділю, 14 січня 2018 р. на храмовий празник в Угольні відбулась урочиста Архиєрейська Літургія у співслужінні священиків Стрийської єпархії УГКЦ, освячення нової церкви Святого Василія Великого, нової дзвіниці та нових дзвонів. Обряд освячення здійснив єпископ Стрийської єпархії УГКЦ Богдан Манишин. Співав церковний хор під керівництвом дириґентки Мирослави Пак. Групі учасників будівництва і доброчинців вручено подячні грамоти. Жителі та вихідці з села, гості долучились до офіри для нової духовної святині Угольни. Нехай же вона служить Богові та громаді довгі-предовгі часи.

Роман ПАСТУХ, журналіст, письменник, краєзнавець
Фото з сайту Стрийської єпархії УГКЦ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: