Дерева живуть і помирають мовчки

27 квітня у Стрий до сторічної магнолії Кобус, яка росте у подвір’ї ЗОШ №2, приїздив лікар-експерт з Києва Ігор Сінгер. А усе почалося з того, що стриянин Гордій Остапович опублікував у Фейсбуці «некролог» для колись квітучого деревця. Небайдужі містяни, зокрема, Наталія Луковська не просто прочитала цей допис, а вирішила будь-що змінити ситуацію.

«Я дійсно, була у відчаї, прочитавши «некролог», який вивів мене із зони комфорту, – розповідає пані Наталя. – Справжню підтримку я отримала від Андрія Стасіва, який зателефонував мені цього ж вечора, 22 квітня, коли я опублікувала світлини магнолії, що гине, і запропонував допомогу. Він зібрав друзів, на яких я могла спертись. Це Марта Стадник, Віра Карпінець, Ірина Солтан-Натина, Сергій Запісов, Ігор Пастущин, Володимир Футалаш, Роман Співак, Ірена Шандра, Іван Салдан. І значущою була підтримка Марії Кухар, це при тому, що мені повірила людина, яка мене зовсім не знала».

Отож, було організовано збір коштів та приїзд спеціаліста, який встановив попередній діагноз і констатував: причина засихання дерева – змішана коренева інфекція, яка призвела до втрати половини крони. А відбувалося це так: м’які, соковиті корені магнолії «наткнулися» на щось тверде в землі, або ж їх чимось зачепили, і тоді грибок, що живе у ґрунті, за півтора року майже вбив дерево.

Ще одна активістка Марта Остапович була безпосередньо присутня під час лікування магнолії і все ретельно розпитувала у пана Ігоря та записувала, щоб згодом поінформувати громадськість. Ось що вона розповіла: «Зразки деревини «поїхали» до столиці для дослідження та остаточних заключень. Також пан Ігор зачистив злами, вразливі місця і обробив фунгіцидом. У виїмках, де накопичувалась волога після дощу, зробив дренажні отвори.

Проін’єктував кореневу систему фунгіцидом та добривом по проекції живих гілок трохи далі за середину крони, а «мертву зону» ін’єктував лише фунгіцидом, тут інша мета – законсервувати, не дати поширюватись інфекції з мертвої частини дерева. Система для ін’єкцій, умовно, як для «кропіння жуків» – в землю вганяють трубку і під тиском, з балона, на глибину біля 60 см вводять розчин препаратів, такі собі уколи для кореневої системи дерева.

Висновки: корені магнолії дуже вразливі, при посадці потрібно вибирати м’який, насичений киснем ґрунт з великим вмістом органіки. Якщо дерево пересаджують часто, чи коріння травмується по якійсь іншій причині, потрібно іти на випередження й одразу захищати магнолію від грибів. І взагалі, для нашого ґрунту це поширена проблема і страждають не лише магнолії, просто їхня коренева система чутливіша і наслідки швидші й драматичніші».

Ігор Сінгер залишив активістам також номери телефонів постачальників і назви необхідних ліків та подальші інструкції на шляху до одужання магнолії. Більше стане відомо після результатів аналізу зразків деревини. І цікавий факт від рятувальника магнолії: якщо бачите хвору кульбабу, то в землі під нею накопичилась ударна доза руйнівних речовин, оскільки кульбаба «здається» останньою.

Пан Ігор оглянув усі дорослі магнолії та інші дерева нашого міста й зелені насадження алейки на проспекті Чорновола. Зокрема, констатував, що магнолії біля дитячого садочка на вул. 1-го Листопада і тису, що росте поряд, необхідна допомога. Також магнолія біля дитячого садка «Супутник» (вул. Олесницького) має рідкісне захворювання. Наразі вона не потребує втручання, та це перший невтішний «дзвіночок».

Наталія Луковська, активна захисниця магнолії й патріотка рідного міста, після приїзду Ігоря Сінгера розмістила на своїй сторінці у Фейсбуці полум’яний допис: «Про порятунок магнолії біля СШ№2 на інтернет-ресурсах уже написано не мало. На фоні війни, тих потрясінь, що ми маємо щодня, трагедій, смертей, хвороб, порятунок дерева виглядає дивним. Дерева живуть і помирають мовчки. І винні у їх ранній загибелі ми – люди.

То ж, не дивлячись ні на що, ми повинні їх рятувати. Ми не маємо права бездумно втручатись в екосистему, яка уже створена. Окрім архітекторів і тисяч менеджерів – голос спеціалістів по середовищу, в якому ми живемо, має бути почутий. Дерева рятують нас. Рятують від вихлопів, від диму, від сміття. І вони гинуть, рятуючи нас. Я думаю, що приїзд пана Ігоря перший та не останній. І ми ще побачимось. Обов’язково побачимось.

Це як та надія, яку дарували діти і вчителі СШ№2, бо по сто разів перепитували, чи житиме їх магнолія. Надія, як цвітіння єдиної квітки, як мовчазний крик про допомогу».

І ще кілька фактів про неординарну подію, яка пройшла майже не поміченою у Стрию. Активістка й волонтерка Оксана Гуда до приїзду київського експерта намалювала картину, на якій зобразила блідо-рожеві квіти магнолії, і її подарували на згадку Ігорю Сінгеру (на фото).

Андрій Стасів організував для гостя обід у «Феєрії розваг» та в кав’ярні на Валовій вечірню каву, де майже всі учасники порятунку шкільної магнолії зібралися та мали можливість разом з ідейним організатором акції «Стрий – місто магнолій» Михайлом Шмігельським провадити цікаву розмову про дерева, про стриян та місто, в якому ми хочемо жити.

Марта Остапович розповіла «по секрету», що кілька стриянок отримали подаруночки – зерна цукеркового дерева, або ж цератонії. Кажуть, вона гарно цвіте і дає солодкі довгі стручки, які можна зі смаком пообгризати. Почули також про великий челендж і велику мрію пана Ігоря – створити генетичну і фізичну копію Хортицького дуба. «Навіть такі прикрі обставини можуть бути причиною нових і дуже цікавих знайомств», – зауважила Марта.

Дізнавшись про приїзд експерта з Києва в наше місто, голова Стрийська РДА Василь Зубрицький звернувся з проханням оглянути дуб, що росте на кордоні Львівської та Івано-Франківської областей (де закінчується с. Лисовичі), коло якого були поховані Січові Стрільці в 1915 році, та дати рекомендації як допомогти дереву, якому за деякими джерелами понад 250 років. Вердикт пана Ігоря – дуб можна врятувати і допомогти йому ще не один десяток літ зеленіти розлогою кроною. Як кажуть: «час – найкращий лікар» і для людей, і для дерев.

Наталія КАРПЕНКОВА. Фото із соцмережі

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: