Волосатське коріння

Як швидко проминув рік відтоді, як ми вперше їхали у своє Волосате. Покинувши рідний край у 1946 році, з нетерпінням чекаємо не чергове повернення до кореня роду.

Багато нас вже немає серед живих. Залишились діти, онуки та географічна назва рідної домівки. Не стираються тільки спогади дитинства. Церква згоріла, є лише каміння від фундаменту. На місці, де стояв престол, красується капличка, зведена польськими друзями.


Усі чекаємо на цю зустріч: поляки і українці. До своєї рідної землі летимо, як бузьки у вирій. Мій краю, гори, Тарниця кохана, народе Волосатський, лемки, гуртуймося, братаймося. Сині води кришталеві, безкрайнє небо чисте, голубе, Карпати, Бескиди, ви в душі моїй назавжди.


Нехай ці рядки стануть закликом до зустрічі старшого та молодшого поколінь. Прийдіть та покличте всіх наших у рідний край Волосатський.


Товариство «Лемківщина» Волосатське коріння. Народний дім м. Стрия о 17 годині. 17 жовтня 2010 року.


Руслан БІГАНИЧ-ГАРГАЙ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: